Ukrainka/_Liryka_Dramy

< Сестрице, мушу я! Твоя краса на той рік ще буйніше запишає, а в мене щастя як тепер зов'яне, то вже не встане! Русалка Польова (ламає руки і хитається від горя, як од вітру колос) Ой горенько! Косо моя! $осо моя золотая! Од лишенько! Красо моя! Красо моя молодая!.. Мавка ■Твоїй красі вік довгий не судився, йа те вона зроста, щоб полягати. Даремне ти благаєш так мене,— не я, то інший>

Twain_Mark/Yak_mene_obyraly_v_hubernatory_zbirka

< верх. 174^0 — Кинь! Кинь їх швидше! Ти, мабуть, навмисне хочеш надягти штани в таку годину, мовби сам добре не знаєш, що вовняні речі притягують блискавку! Це ж усі знавці кажуть! Ой горенько, мало нам тії напасті, що від природи, так тобі ще треба самому всіляко згубу на нас накликати. Ой не мугикай! Де твоя голова? — Ти ба, а це ж яка біда? — Мортімере, чи ж не казала я тобі сто разів, що від співу робляться атмосферні коливання, які>

Kravchenko_Yevhen/Ot_kolys_bulo_zbirka

<, Це — наше майбутнє!» 461 24 Удосвіта Оксана доїла Колошматенкових корів і плакала. Помітив хазяїн і співчутливо запитав: — Що з тобою, Оксаночко? — Дуже мамі важко... — От горенько,— похитав головою. — Дядьку Кіндрате, дозвольте хоч до обіду не приходить на роботу. — А чому ж? Для тебе — все дозволено,,. Можеш цілий день не приходити. Тільки щоб увечері пригнала й подоїла корів. А з свиньми>

< і біль ущерть залили убогу Бурякову хату. Даремно Сіваченко й Мережаний втішали Надію, що нічого немає страшного. Рани не такі вже й серйозні. Вона не вірила. Обнімала своїх діток і при- читувала: — Дітки мої, чаєнятка мої, та немає вже в нас ні батька, ні коней... Підемо старцями поміж люди... Ой горенько тяжке!..— Вона ламала руки, рвала на собі коси, проклинаючи бандитів і все на світі>

Vynnychenko/Bozhky

<. Геннадій Трифонович ще раз уклонився. — Благодарю вас... Спасибі, — зараз же поспішно поправив він себе, говорячи по- українському. — Я до вас на одну минуточку... Як буде по-малоросійськи "минуточка"? Вадим непорозуміло, з посмішкою дивився на старого. — "Хвилиночка", — сказав він. — Ага, ага! Іменно, хвилиночка... Так, так... Ну, от і єсть начало... Ви мінє звиніть, пожалуста, я до вас по дєлу. Ах, горенько. По ділу... По ділу до вас>

Myshanych_Oleksa/Zakliatyy_kozak_zb

<, що плакали у далекій неволі!.. Від самих Жовтих Вод б'ється Україна то з ляхами і татарами, то сама з собою - лівобічна з правобічною, і покладають у полі свої козацькі голови сини-соколи України, і знов по всій Україні плачу-плачу того стільки, що й не сказати!.. А Московщина? Хіба мало сліз і вона пролила за часи Никона-патріарха, Аввакума, Степана Разіна? І вона щороку билась то з ляхами, то з татарами, то - горенько наше! - з нами, Українцями>

< нічого! Горенько тяжке і він зазнав від неї... Та чи від неї? Чи не від матері? Мати дала йому горе несповідне, мати породила його - не чоловіком, навіть не звіром, не гадиною... І гадина щасливіша над його, і гадині дано кохання, а його природа тільки поманила марою кохання, мріями... То була його перша і остання служба у Софійському соборі. На другий день його і митрополита Йосифа Тукальського король Ян Казимир визвав до себе у Білу Церкву. О, не забув>

Ivchenko_Mykhailo/Robitni_syly_zbirka

< там. Тільки чужі, панські. А так уткнеш ломаку в землю, так і вона, мабуть, почне рости. І чого б тут не можна зробити, Боже мій! Який хліб родився б тут, як уміючи оброблять його! Яких тут дач набудувати можна: повітря — одне лікарство. Ех, горенько! Аж тут от все горить,— показував він на груди. Час від часу він стукав кулаком об стіл, і гострі очі йому горіли пронизливо й грізно>

<. — А як я не хочу? —капризно заявила Орися. — Що значить не хочете? Мусите, коли ваша ласка! Втім, Орися, густо зашарівшись і сміючись, кокетливо хитала головою: — Ой, горенько! А як я все-таки не хочу? Що ви зробите? Справді ж бо? — То ми вас видамо за нього,— раптом устряв Сахнович.— Авжеж, перший взірець селекційної людини виведе наша станція. Дівчата обоє зайшлися голосним сміхом, тоді як директор>

< місяць, відсвічувало в великих промінливих очах. — Як же я можу це вгадати? Я ж не ясновидюща. — Ну, от бачите!—лукаво вчепився в неї професор.— А знаєте, що я згадав? Звідки ви родом? Власне, хто ваші батьки ? — Ой, горенько моє! Що це вам спало на думку? — А признаєтесь? Тоді скажу. 744 Дівчина повільно знизала плечима й неохоче відповіла: — Ну, мені нема що критись, справді>

Vorobkevych_Isydor/Tvory_Tom_1

< пряде... 60. Моє горе. Сижу тихо у куточку, горенько уснуло... Най дрімас хоть годинку. Боюсь навіть люлю заспівати, сьвяте люлю... Мати ним дитину присипляє у колисці, дитину єдину... я боюсь, щоб не збудити тяжке моє горе, великеє, як сьвіт божий, глибоке як море... То не вітри, то не буйні у степу загули, вороженьки мої люті голосно гукнули й моє горе, моє лихо дрімлюпі,е збудили, й знов кріваві по личеньку з очий ся полили>

Koval_Alla/Spochatku_bulo_Slovo

< треба було б покарати. Пілат збирається відпустити його, оскільки існує звичай на свято відпускати одного ув'язненого, але на вимогу юрби звільняє розбійника Варавву. Виходить, що Пілат відпустив убивцю, провина якого була доведена, а засудив невинного: 0 горе! горенько мені! 1 де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні! (Т. Шевченко) Тому якщо когось називають Пілатом, то мають на увазі нещиру людину, що своєю>

Rutkivskyi_Volodymyr/Dzhury_i_pidvodnyi_choven

< Івасик. — Відв'яжете — усе одно попливемо слідом. — Та куди ж ти попливеш, горенько моє! — вдарив об поли Грицик. — Ну гаразд, перебирайтеся до нас, нема чого вам бовтатися, як горошинам у бичачому міхурі. — Ні, — відмовився Івасик. — Ми переберемося, а ви відріжете мотузок. А Марко ж у нього стільки праці вклав! — То правда, — подав голос Чорторий. — Слухай, Грицю, може, нехай цей човен і далі пливе з нами? Бо ми хоч і відстаємо через нього, проте>

Suchasnist/1964_N04_40

<, Цей лад — у розладі спостерігаю. Юнацтва образ, постать незрівнянну Вщент безум розсадив. Ой горенько ж моє! І я те бачила. І бачу так, як є. Вихід: тут повернуться КОРОЛЬ та ПОЛОНІЙ. КОРОЛЬ Кохання, кажете? Гай-гай, не та дорога! А що він верз, хай трошечки уломне, Воно таки й не божевілля. Душу Гнітить йому вагар, вагітний чимсь, Що, вилупившись, об'явившись, Підозрюю ---П О Я В И Т Ь небезпеку. Тож>