Sophocles/Trahedii_zbirka

< Рабом потрійним був я — не тобі ганьба. 107 1065 1070 1075 1Q80 1085 ЙОКАСТА Прошу тебе, благаю, не дошукуйся. ЕДІП Не переконуй, все повинен знати я. ЙОКАСТА Тобі ж на краще раджу — не питай про це. ЕДІП Як ці поради кращі надокучили! ЙОКАСТА Бодай, нещасний, не дізнавсь нічого ти! ЕДІП Біжіть мерщій і пастуха ведіть сюди,— Вона ж сама хай родом знатним хвалиться. ЙОКАСТА 0 горе, горенько, бездольний, тільки це, 1>

< перед тим оплакавши 1 сина другого, отож біди вона Тобі, дітоубивці, і накликала. Строфа II КРЕОНТ Горе, горе нам! Аж тремчу я ввесь. Хто б двосічний меч Прямо в груди ці устромив мені? Горе, горенько нещасливому — Я нещастями скрізь оточений. ВІСНИК ДРУГИЙ Тебе сама небіжка звинувачує — В одній-бо і у другій смерті винен ти. 168 1315 1320 1325 1330 1335 1340 КРЕОНТ Та як же, бідна, позбулась життя вона? ВІСНИК ДРУГИЙ Мечем>

Starytskyi/Marusia_Bohuslavka_vyd_1921

< і залиши... Що Бог зєднав, того не розєднати... Ой, горенько! На-що тобі така? Візьми другу, хорошу, чесну дівку, — В Україні богато є квіток, І кожна з них вважатиме за ш,астя. . . Не треба їх! Це серце навісне Не міниться; кого вже покохало, То й до труни кохатиме... Хоч бий, Хоч рви його на шмаття, хоч залізом Пройми наскрізь, хоч вугіллям печи, — До другої воно не затріпоче . . , Не зміниться, як гадина... Маруся (гірко>

Teslenko/Opovidannia

< ж,— кажу,— іди од мене та й не признавайся ж до мене!..» А він: «Е, плакси погані.. Ходімте, хлопці, де в інше місце... Хай їх сі та ті заберуть!» Пішли. Горенько, горенько!., що робить, що й казать?.. Пропаща дитина, навіки пропаща!.. А жаль же, жаль... Треба робить щось... треба навертать-таки на стежечку. А як навертать тепер, що робить йому?.. Печуся... Як ось приїжджа на масниці парубійка сусідин — Іваном звуть. То він на тім краї у лавках>

Nikolay_Nekrasov/Liryka

< неї бавились веселі, жартівливі — її вуста журливо шепотали: «Сини мої! Нащо вас привела? На горенько, лебедики, незважне... Ви підете шляхом прямим одважне — І не мине вас ваша доля зла!» Не плач при них, намученая мати, Не затемряй їх ясного лиця! Але навчай їх змалку поважати, Що є часи, сторони без кінця, Коли нема найкращого жадати, Як страдного, тернового вінця. 1868 154 ДОМА - КРАЩЕ! В Європі — вигоди. Та я не зміняю На край>

William_Shakespeare/Romeo_ta_Dzhulieta

< розлуку із Ромеом. Візьми сї верівки... 0 горенько вам бідним ! О горенько менї ! Ромео наш — банїта. Він з вас зробив великий шлях до мене, Та я умру сама дївуючи вдовою. Іди, я хочу спать, великим сном заснути: Замісь Ромеa смерть до серця пригорнути. М а м к а. Ідїть, спокійте ся. Я знаю, де Ромео. Біжу, знайду його, нехай розважить вас. Чи чуєте? знайду; сю ніч він буде тута! До сховища його ходи одна мінута. О, вишукай ! Оддай сeй перстень>

Razikashvili_Luka/Liryka

< крук над головою, І молоденькою травою Розбите серце пророста. Звелась, побігла... Вдалині На придорожній сіла камінь, І б'є обличчя кулаками: «О горе, горенько мені!» І з тої хвилі, з того дня Ночами бродить по долині. «Вона причинна»,— кажуть нині, Сусіди кажуть і рідня. «Вона чортів не обмине, Сама ж бо відьма!» — кажуть люди. Так важать, бач, не гріх облуди, А серце матері сумне. Січень, 1908 р. 176 ДАРЕМНИЙ БІЙ Ворон з вороною>

Chaikovskyi_Bohdan/Veselka_Antolohiia_ukrainskoi_literatury_dlia_ditei_Tom_1

<, кучерявий, ніби по хаті бігає та гомонить, а в хаті ясно-ясно! Василько над квітками за зіллям сидить, задумався... Прокинусь — пусто! Робота дожидає; треба жити, треба діло робити, треба терпіти горенько... Живу... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу... 1861 ЛЕОНІД ГЛІБОВ Ще й досі на Чернігівщині розказують>

< я тебе! — і, піднявши кулачата вгору, він подався вперед. Так цвірчить і стриба горобець перед котом, що вловив гороб'я і, міцно здавивши зубами, покручує довгим хвостом та висвічує хижо очима. Ой, стережися, невеличкий горобчику, того лукавого викручування та хижого висвічування! Лети собі мерщій у своє гніздечко виплакувати своє горенько з своєю дружиною. Стережися й ти, невеличкий Пилипку, свого лютого ворога>

<. Ні, мамо! Хто напотужується других смішить — смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотво- рів вволю, і вони мені завжди здавались жалісливими, а не смішними... Бачила, правда, що інші і сміялись з них; але то такі, котрих сльози не проймуть ніколи. Король. Горенько нам з тобою. Та невже ж таки нема в світі такого, щоб розсмішив тебе? Королівна. Повинен буть. Траплялось бачити>

< в гості? Коза (тупотить у норі ногами, стукотить рогами) Я коза-дереза, Півбока луплена, За три копи куплена, Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, Тут тобі й смерть! Лисичка Ой лишенько, ой горенько! Бідна моя головонько! (Утікає в ліс.) Коза (вискочила з нори, пританцьовує) Я коза-дереза Хитра та лукава, Я лисицю дурну Добре налякала! Ховається в нору. Тим>

< із ним, що знайте, а тільки навряд, щоб літо продержали. Не надіюся. Ох! Не жити мені за ним, не їсти мені хліба його. Карав господь, цілий вік карав, та приховав наостанок найбільше горенько, щоб не було й на тому світі спокою кісткам моїм. Що він робитиме, як я помру? Куди воно здатне? Хто його годуватиме? Куди воно приткнеться? — Ох лишенько,— кинулася Пилипиха до вікна.— А гляньте>

Starytskyi/Marusia_Bohuslavka

< я змию ту ганьбу... Але тебе... ти не повинна в тому... Такая ж ти, як і була... Маруся    Ой, ні! Я від паші двох діток маю... С о х р о н    Пекло! Ай, як пече! П'ять літ скорбот страшних І катувань немилосердних, лютих - І все те зніс... Для чого, боже мій? Щоб скуштувать іще такої муки, Якої, вір, і в пеклі не бува!! Маруся Покинь мене, забудь і залиши... С о х р о н Що бог з'єднав, того не роз'єднати... Маруся Ой горенько! Нащо>

Mysyk/Zakhid_i_skhid_zbirka

<, що молодість безслідно протекла, Що в ступі Неба нас потовчено до тла! 0 горе, горенько! І оком не змигнувши, У прах вернулися, покинувши діла! 23 Хоч гарні щоки й кучері я маю 1 станом кипарис переважаю, Але спитайте, нащо Майстер вічний В земнім саду зростив мене? Не знаю. ♦ Ханак — місце молитви, монастир. ** Зуннар — пояс, який носили християни в мусульманських державах. 151 Омар Хайям 24>

< своє й бідняк; І хоч працює він завзято, Зате й спочин для нього — свято. Його втішає серед бід Дружини вірної привіт Та діток гомін пустотливий; Він ними гордий і щасливий. А пива кухлик дай — і вже Йому все горенько чуже! Забувши злигодні, розправу Веде про церкву і державу; Хвилюється і входить в раж, Клене попів і патронаж, Міркує про нові податки І лондонські чудні порядки>

<. Горенько моє! Хто любий сон, мій рай у мене взяв? Мене ти кинеш для нових забав, Жорстокий! Хто ж твою направив хіть? Я не кляну, бо серце ти з'єднав Своє з моїм. Я спіймана у сіть, Я вже приборкана — й не маю сил злетіть». 38 «О наречена, мрійнице моя! Я буду твій щасливий паладин, Твоєї вроди щит! Я за життя В святині рук твоїх знайду спочин Од довгих пошуків, лихих годин! Голодний>

Suchasnist/1964_N07_43

< його. Отруйний дурнику; Розсердься. Ну ж бо: клади край. Гей, заговорив би ти — От я почула б, як ти Цезаря великого зовеш ослом І разом з ним усю політику його. ХАРМІЯНА Ти, зоренько на сході! КЛЕОПАТРА Спокій, спокій! Хіба не бачиш: це ж бо немовлятко у мене на грудях. Воно кормилицю сонно ссе, ХАРМІЯНА Горенько мені. Горенько мені. КЛЕОПАТРА Лагідний бальсам. Солодощі повітря. Так блаженно... »ДУШ>