Vynnychenko/Baryshenka

<, зомліла. Але, придивившись до дохтурки, баби дивуються: це не дохтурка, а якась собі панночка, молоденька, гарненька: зовсім дівчина! Білява, рум'яна, на голові легесенький, у квіточках капелюх, біленьке, як з павутиння, платтячко на ній, — тільки до танців. Страх їхній опадає, й вони з посмішкою перезираються. Баба Чапля скоса тільки раз зирка на панночку й каже бабам: — Дайте пір'їну, треба в носі полоскотать: зомліла Явдоха. Тим часом>

Mykhanovskyi/Vycherpna_vidpovid

<: він засвідчить, хто з дванадцяти світил стояв найближче до істини. Адже ШЕД непогрішний. Принаймні так запевняла реклама. Тим часом, до зали вернувсь інженер. Він обережно ніс сувій перфострічки. Настала вирішальна хвилина. Інженер відчинив маленькі прозорі дверцятка, вставив перфострічку з аналізами й натиснув кнопку. Щось ледве чутно загуло. По залі, здавалося, пробіг легесенький вітерець. На панелях, що здіймались аж під прозоре склепіння, застрибали>

Dashkiev/Zustrich_z_taifunom

<, що досi не було жодного порятунку вiд тайфуну. Але мiстер Судзукi... - японець, почувши своє iм'я, дещо насмiшкувато вклонився. - Ну, i частково я, розробили теорiю про критичнi точки атмосферних процесiв. Старий кивнув Колi, разом з ним пiдiйшов до карти, показав на один з значкiв: - Дивись: ось тут зароджується неймовiрно потужний тайфун. Напочатку це тiльки легесенький вiтрець, але з кожною хвилиною вiн буде посилюватися, доки не перетвориться>

Berdnyk/Poezii_zbirka

<. Грай, мій Органе! Вічності старанно грай! У Всебуття хай покотяться звуки Хоралу, В грудях у тебе Всерадості згублений Рай, — Просто, як треба, його ми іще не шукали… *** === Мрію Про незвичайну празоряну дію… Де, і для кого, і з ким? Вітер повіє, мрію розвіє, Ніби легесенький дим… Все таки, маю, маю надію… Ой та надія, мрія пташина, В небо навіки, навіки полине… *** === Правічна радість, священний трепет На тій межі>

Dashkiev/Amulet_Enkamaia

< я не міг збагнути. Та - дивна річ! - у мене з кожною хвилиною зменшувався біль; мною оволодівав незвичайний стан, - мені здавалось, що я став легесенький, немов хмаринка, і ось-ось зрину у височінь, - а в той же час не міг навіть поворухнутись. Я наче спав з розплющеними очима. А потім я чи й справді заснув, чи просто втратив свідомість. Прокинувся я, кажуть, через два дні, коли мої рани вже почали загоюватись. Енкамай сидів біля мене почіпки, курив>

Protsenko_Volodymyr/Kozatska_rada_zbirka

<, Надія і велич свята Це місто-форпост українських матросів Країну веде в майбуття. Минулі часи і новітні В твоєму відлунні віків І золотом вшиті човни в безкозирки І в серце твоїх моряків. Гей, місто-герой Севастополь – Надія і велич свята. Ти – місто-форпост українських матросів Країну веди в майбуття. __________КОЗАЦЬКА____РАДА_________ Хай небо нам спокій дарує А море – легесенький бриз. І промінь весни на тільняшці малює>

Vasiliev_Mikhail/Litaiuchi_kvity

< легесенький аромат? Тут щось інше. А потім я сьогодні зробила такий дослід. Накривала одного метелика склянкою, а другого розміщувала так, щоб він був з підвітряного боку. Склянка, звичайно, не пропускала запахів, а те, що могло просочитись крізь щілину, відносило вітром. — І другий метелик усе-таки прилетів? — Через кілька хвилин він уже кружляв навколо склянки. — І чим же ви пояснюєте такий таємничий зв'язок? Чи не телепатією? — А що це таке>

Lohvyn/Naturni_opovidky

<. - Камуфляж, - пояснив Фiлiпович. - Там засувка. Тебе нема? - Все правильно. Мене тут нема! Свiтло падало смутами через залiзнi штаби. Дiвчинка сидiла на стiльцi. Спочатку зробив легесенький контур i почав проробляти руки та лице. Дiвчина, зрештою, подивилась на мене. Перехопив погляд i показав мовчки, щоб спустила бретелi купальника. Вона попустила очi на свої оголенi пипки. Надивившись досхочу, перевела погляд на попередню точку. За якийсь>

Brzechwa_Jan/Akademia_pana_Liapky

< на одне око, а друге геть заліпив собі пластирем. Та стривайте, я ж маю розповісти про його повсякденне життя. Вранці пан Ляпка вдягається і зразу ж сходить у клас. Власне, не сходить, а з'їжджає бильцями, осідлавши їх, як коня, й обома руками притримуючи на носі пенсне. В цьому не було б нічого дивного, якби пан Ляпка так само легко не виїжджав бильцями нагору. Він робить глибокий вдих, надуває щоки — і стає легесенький, як пір'їнка. В такий спосіб>

< поморочитися. Його треба буде навчити мислити, відчувати, розмовляти. Спробуєм, спробуєм. Адасю, візьми Альфреда, двох Антоніїв і перенесіть Алойзі в лікарню хворих речей. Сьогодні уроків не буде. У мене справи. Якщо немає дощу, йдіть із Матеушем у парк. Він окрутнувся й вийшов з кімнати. Ми заходились переносити Алойзі. Нічия допомога нам не знадобилася: Алойзі був легесенький, як пір'їнка. Коли я взяв його на руки, мене оточили хлопці й почали розглядати>

Liubchenko_Arkadii/Krov

<. Справді, прошарудів легесенький хрускіт, — від вовчого дотику хитнулася на кущі галузка, і з галузки посіявся сніг. Вовк здригнув вухами, насторожився. І знову була тиша. Була ніч, кріпка ніч. У височині рясно палахкотіли зорі, долі незмінно й неможливо пашів розпечений морозом сніг. Так само байдуже, мов зачудована, лежала німа й дражлива своєю мовчазністю балка. Так само щільно й похмуро, дратуючи нерухомістю, стояв довкола ліс. Ця убивча тиша весь>