Rylskyi_Maksym/Zibrannia_tvoriv_u_dvadtsiaty_tomakh_T_10

< і з поглядом кривавим. Вже й сонце вищав і обіллє небавом І рівні борозни, і широчінь ріллі,— Для юного зерна постелю постилає. Нарешті хлібороб тяжке ярмо здіймає З волів потомлених і ловить кілька хвиль Грудьми широкими холодний подув піль. А там жене воли, щоб під нові посіви, Спочивши, краяти невиорані ниви. Шарль ван Лерберг ІЗ ПІСЕНЬ ЄВИ Дощ голубий, Легесенький, теплавий, Ступив на квіти>

Osmachka/Rotonda_dushohubtsiv_vyd_1956

< кожна окремо така, як оце й він. А він же легесенький перед «ею, неначе вирвана чайчина пі'р'їна супроти/ океїану і його хвиль. І хто його геро- їчний спротив бачетеме, і кому він собою додасть мораль- ної сили?. . . Чи хто збоку візьме його спротив у гаряче та сердечне захоплення, а самому Брз^ові чи киїне у свідомість про святість його маленького діла?. . . Ніхто, ніхто і ні відкі- ля. . . Але ж Москва свідоме стоїть своєю гіганською силою>

Vsesvit/1996_N03_807

< на студені ночі31, коли він із Симоном у побожних диспутах забуває про час. Мінливою веселкою розкинула перед собою легесенький серпанок над схиленими головами служниць. Невільниці знали: доміна ніколи не повернеться з закупів, щоб не обдарувала хоч дрібничкою! І очі дівчат радісно танцювали по мінливих тонах красного виробу далеких ткачів. А Магдалинина думка відскочила назад: чому Марта так конечно хотіла бачити її, Маріам>

Vynnychenko/Schodennyk_Tom_2_1921-1925

< Іллівни. Згода, потім відмова. С. — 8. 17 лютого -7°. Сонце. ”СМ” — 41/2+1 обдумування = 5 1/2. С. — 7 1/2. 18 лютого -7°. ”СМ” — 3 1/2 Прохід з Кохою в ліс, на Krumme Lanke. Негр "Тімбукту”. 19 лютого ”СМ” — 5. Прохід у ліс. Непорозуміння з побаченням з "дядьком Василем30 у Vater- land'i: обидва сиділи [недописане, мабуть, речення]. С. — 7. 189 19. II. 23.31 Ліс. Легесенький сніг на дорозі, земля як борошном присипана. Блискучі>

<. Але все ж таки невдоволення з себе є: невдоволення за те, що хочу, щоб Олесь відчув мої послуги йому. Дріб'язково і гидко. Коха, звичайно, вся заясніла, коли помітила, що змінив од- мову на бажання помогти. Щаслива: їй так легко, так природно бути доброю, привітною й любовною до людей. С. — 5. (Верональ). 13 березня В дорозі до Тюрінгії. Туман. Виїзд до Тюрінгії ранком о 7-ій годині. Встали о 5-ій. Темно, вогко, порожньо на вулицях. Легесенький флірт>

Shkliar_Vasyl/Zalyshenets_Chornyy_voron

<, що голова раз по раз підстрибувала на оголеному корінні дерев. Варфоломій не подав і звуку. На березі ставу вони знов узяли його за руки й за ноги, розгойдали і пошпурили чимдалі у воду. Легесенький Варфоломій якось так безшумно опустився на ставкове плесо, що зовсім не здійняв бризок. Наче то був не чоловік, а тріска. Упав нечутно та так і лежав на воді горічерева навіть не думав тонути. Його клобук і хламида надулися, тримали Варфоломієві мощі на плаву>

Tolkin_Dzhon/Volodar_Persniv_3

< схилялися перед гобітами. Потім лунко заграла сурма, і вони ступили на просіку, що розділяла діброву. За нею відкрилося розлоге поле, а за ним - широка річка; легесенький пар, що здійнявся над водою, сповивав сріблястим серпанком довгий лісистий острів на стрижні і безліч причалених до берега кораблів. На полі рівними рядами вишикувалися незліченні полки. Коли гобіти наблизились, блиснули мечі, вийняті з піхов, списи вдарили об щити, заграли ріжки і сурми>

Jules_Verne/20_000_lie_pid_vodoiu_vyd2006

< на шість метрів сімдесят сантиметрів, а тоннажність його становила шість тисяч шістсот двадцять чотири кубічних метри. О четвертій годині сімнадцять хвилин пополудні, коли пасажири пили чай у кают-компанії, «Шотландія» ледь здригнулася від удару в корму, трохи далі за колесом лівого борту. Здавалося, судно вдарилося об щось гостре. Удар був легесенький, ніхто й до уваги б його не взяв, якби не кочегари, котрі вихопилися на палубу, галасуючи: — Теча>

Mopasan_Hi/Tvory_Tom_1

<, а ніхто про це й не догадується? Христіана була вражена його мовою — не тому, що в тих словах було щось дивне, просто вони видавалися їй такими не схожими на все те, що кожного дня говорили довкола, і вона була захоплена ними, зворушена, збуджена. А Поль вів далі глухуватим, але запальним голосом: — А відчуваєте ви в жаркий день у повітрі над дорогами легесенький присмак ванілі? О, чуєте? Так от, це… це….ні, не наважуся вам сказати>

< вбік, почали готувати все до обіду просто на траві. Поль лишився біля Христіани, що сиділа мовчки, поринувши в мрії. І раптом вона ледь почула його тихі слова, що торкнулись її вуха, мов легесенький шелест вітерця: — Це найкращі хвилини мого життя. Чому ті невиразні слова так схвилювали її до глибини душі? Чому раптом зворушили її гак, як ніколи ніщо не зворушувало? Дивлячись поміж дерев, вона побачила вдалині мисливську чи рибальську хатину>

Literaturno-naukovyi_vistnyk/1907_Tom_37_Knyha_03

< 3 1 0 0 2 1 1 0 3 g u u / 7 2 0 2 / t e n . e d n a h . l i l d h / / : p t t h / T M G 0 4 : 8 1 7 0 - 7 0 - 5 1 0 2 n o d e t a r e n e G 423 здавались папір, мало на щоках ледве воні як кров, по формі лїг легесенький відтїночок усенят, довершав правильну, чарівну красу лиця. — Ох ! як скучно, — проговорила вона. вловленї тїнї румянцїв, а уста, чер пупянком рожі, над котрою ледве помітних. Прямий ніс Він нїчого не міг>

Franko/Zibrannia_tvoriv_u_50_tomakh_t01

< тепер чимраз більше переводиться і вимирає. Нараз пан Зенон зупинився, притулився до високого дуба, що стояв на самім окопі, і почав надслухувати. Та не був се звір, що звернув на себе його увагу. Він почув, як під його ногами земля почала глухо гудіти та дудніти, а далі почув далеко-далеко за лісом легесенький та довгий свист. — Одинадцята година! — промовив він.— Поїзд надходить Пер- сонка Цікаво, чи нема кого до нас! Піти хіба на стадію>