Melnychenko_Tamara/Chas_vechirnikh_vohniv

< віддалено, приглушено. Поодиноко. Прошелестять м'яко шипи, і знову тиша, як па дні глибокої криниці. Звідкись вирине легесенький вітерець, пробіжить по клавішах — і заспівають вони, залопотять щось вмиротворепе і спокійне. З вікпа гуртожитку вирвався захриплий голос Ви- соцъкого: «Чуть помедлеппее, копи...» і болем перекреслив тишу і спокій вечора. Я вже йшла додому, та зупипилася послухати. Не могла>

Lagerlof_Selma/Dyvovyzhni_mandry_Nilsa_z_dykymy_husmy

< дивно, закинувшись на спини. Адже там море! Спокійне, гладесеньке, як величезне дзеркало, прозоре море. І небо — зі всіма хмарами, з перелітними зграями — відбивається в ньому так ясно, що море видається небом. День для перельоту над морем був якнайсприятливіший. Легесенький вітерець розганяв хмари, наче розчищаючи птахам дорогу. Тільки на заході нависла якась темна хмара, і краї її майже торкалися самісінької води. Акка Кебнекайсе давно>

Kruk_Nazar/Zhart_Iz_zhyttia_psykhiv

< лячно, але спиною пробігав легесенький холодок. Щось було не так. Він уже не спалахував, майже не говорив, навіть не стрибав туди-сюди стежкою під час прогулянки, не поглядав звично у вікно, не розводив філософію. Він якось замовк, згас, затих. Та чомусь Василю Анатолійовичу здавалося, що це затишшя — саме з тих, що бувають перед стихійним лихом. Янгол на щось чекав. Завмер, зачаївся і терпляче вичікував. Василь Анатолійович нервував>

Moskalets_Kostiantyn/Kelia_Chainoi_Troiandy_1989-1999

< повернення, літо чистоти, літо відшуканого русла і правильної слави Господа. Тиша, спека, легесенький вітерець, — і така ж, як цей вітерець, легенька, невидима, але відчутна усмішка, що перебігає серцем. Добре поплававши, повернувся з Сейму; швидка течія знесла мене далеко вниз, за пішоходку; а тут, біля нашої хати, сьогодні розцвіли півонії, ніжно-рожеві і білосніжні, з тонким, святковим запахом; а ще зацвіли жовтогарячі лілії; як висловити це: швидку>

Andrusiv_Viktoriia/Fiziolohiia_zhinochoi_depresii

< відтінювати колір ваших очей, – Ганнуся задоволено оглянула щойно нанесений макіяж. – Подивіться на себе в люстерко, пані Любо, яка ж ви гарна, просто красуня! Та й справді, до Люби усміхалася у дзеркалі абсолютно інша жінка. Сіточку зморшок навколо очей вдало приховала пудра, легесенький рум'янець надавав свіжості, а приємний рожевий олівець зробив чіткими обриси рота. Це ж та, колишня Люба, п'ятнадцять років тому. Навіть пасма сивого волосся, що де-не-де>

Ray_Douglas_Bradbury/451_za_Farenheitom

< стрибали в полум'ї, коли цілі віки щезали під ударами його сокири й палали, политі гасом — не водою! — зі шланга в його руках. — Ні. — І наче відчув легесенький доторк прохолодного вітру, що здійнявся у вентиляційній решітці вдома й війнув прохолодою йому в обличчя. Потім знову побачив самого себе в зеленому парку, де він розмовляв зі старим чоловіком, а в парку теж дув холодний вітер. Монтег трохи повагався, а тоді мовив: — Чи воно завше>

Turianskyi_Osyp/Duma_pralisu

< образою й ганьбою для себе, лежали тепер марним порохом перед обличчям людини. * * * Обнова ====== Серед глибокої тиші, повної таємної величі, чути було лише легесенький шепіт пралісу, неначе з нього здіймалася ніжно-боязка молитва до Духа всебуття. А на землі тільки одне створіння не могло запанувати над своїми почуваннями великих радощів. І висловлювало їх притишеним зворушливим скавулінням. Здавалося, що сонце зібрало всю свою силу, щоби>

Kosach_Olha/Hodi_ditochky_vam_spat

< уповні, та така-то вже хороша, що співець Артур аж у темниці почув її, і блискуче золоте проміння, розливаючись по світу, зазирну- ло і в його темний куток, а легесенький весняний вітрець приніс і через його грати пахощі молодого листу, відгук пташиного співу. О, який був би радий співець хоч годину побути на подвір'ї, подивитися вільним оком, як сяє весна-краса! Та ба! Мусить сидіти у вежі>

Suchasnist/1978_N11_215

< йде на всесвітню арену Великий, могутній чаклун і факір. У нього в плечах грає сила бичача, Як постріл — легесенький помах бича, В ході — непохитна диктаторська вдача, Надхнення артиста клекоче в очах. Він фокусник: чорне, як біле, малює. Він кльовн: над людством знущається, кпить. Жонґлер: головами людськими жонґлює. Приборкувач: людство у клітці сидить! Ти, людство, всевладні лизатимеш руки>

Ruban_Vasyl/Pomyrav_urazhenyi_proliskom_lis

< може обійтися без систематичної праці…, бо їй треба систематично їсти. Десь із-за гори віяв ніжний легесенький вітрець. Перелітав од квітки до квітки і загортав усе в тепло. Минаючи роздоріжжя, Сава краєм ока побачив, що з-за повороту плавно викотилась біла «Волга». Відчуваючи спиною, що вона вже ось-ось наздоганяє, Сава зійшов на бічну стежку. Біла «Волга», заїхавши трохи поперед нього, м'яко зупинилась. Двоє дверцят миттю відчинились. Чоловік із передніх>