Vynnychenko/Poklady_zolota

<. Квіти на ньому ще тугенькі, напружені, страшен- но-діловиті й зворушливі. От тільки в душі пана директора нема ні затишку, ні порядку, ні спокою. І головним чином через смішне, дурне питання: що мають значити ці довгі погляди Ніни? Просто собі «проба пера» вісімнадцятилітньої дівчини, випробовування своєї сили над поважним мужчиною, що знається на жінках і має їх «цілі гареми»? Чи от собі легесенький, звичний флірт панночки, що фліртує>

< й на лиці вже нема жорсткости, — в широко розплющених, застиглих очах — задума й легесенький, ніжний усміх. — Так, Лесько, все одно тобі доведеться проробити цю операцію. Нема іншої ради! Леся знову похмуро натягає на очі рухливі брови й з мовчазним чеканням дивиться на Мика. — Тобі все ж таки найзручніше. Насамперед ти ж поїдеш з ним і до помешкання Петренка. Після одержання паперу ти запропонуєш йому поїхати в якийсь ресторан і випити>

<. — Правда твоя, я про це не подумала. — Та розуміється! Та він від радости так нап'ється, що сам віддасть Соньці. Ну, добре. Так я зараз іду до Крука, потім до Ґреньє. Крукові доведеться сказати, бо грошей треба. Мляво він тепер почав гроші видавати, чортів син. Мик заклопотано вдягається, нашвидку прощається з Лесею й виходить. А Леся підходить до вікна й дивиться в хмарне закурене небо. І в очах знову залягає легесенький ніжний усміх>

Chandar_Krishan/Oi_ne_techy_Hanho_vnochi

<, що саме життя стає вже не життям, а якоюсь стереотипною формулою. Майже поруч із заїздом стояв будиночок із двох кімнат, у якому жив Шанкар. Будиночок був не кам'яний, а з ялинових колод, дах теж дерев'яний, покритий нарізаним дерном, а потім залитий і обмазаний глиною. На даху де-не-де пробивалася травичка, а посередині стримів невеличкий димар, з якого зараз курився легесенький димок. Звідси>

<, ти легесенький, мов пір'їна, але це омана, бо тільки ворухнешся, як відчуваєш, що ти вкрай знесиле- ішй. Я ще, певно, додивляюся сон, бо перед очима постають якісь дві руки — і цок-цок-цок, з'являються якісь чотири буйволи — і гуп-гуп-гуп, важко йде, спираючись на милиці, якийсь чоловік — і відразу ж пронизливий гудок — і-і-і, і-і-і. Годі щось роздивитися, бо все розпливається, годі розібрати>

<, до виходу, а за нею лунав легесенький, мелодійний дзвін. Певно, від її браслетів... Я сторопіло дивився їй услід... ...Коли я розкрив скриньку, очі мої радісно спалахнули: я спершу навіть не повірив. Там лежали такі самі три хлібці, але вже свіжі, запашні, щедро просякнуті маслом. І ще підлива, і мариновані овочі, і сіль, загорнута в пакетик, помережаний такою самою в'яззю урду. Ще ніколи>

<, бо ще не одну сіть порвеш об неї. І звідки вона там узялася, клята! Зібравши тим часом сіть, Бгола знову присів навпочіпки. Потім підвів голову вгору і глянув на небо: там уже зійшов щербатий і жовтий місяць. Зорі так само яскраво й спокійно миготіли собі. Над водоймою вже стелився легесенький туман, що помалу густішав. Човен-пліт ткнувся в берег. Зі своїм уловом обидва рибалки скочили на землю>

< мовчки, як заворожений. Тишу порушив легесенький, ледь чутний шепіт: — Сердишся? — Авжеж. ' ■— Можна, я тобі щось скажу? — Кажи... ■— А послухаєш? — Та кажи ж! — Ні, ти такий, що не послухаєш. — Та кажи ж! — Справді? — Мадгурі, невже ти не віриш, що задля тебе я готовий на все? Неподалік зірвалося і гупнуло об землю манго. Цієї нори вони вже починали достигати і зрідка падати>

Franko/Soichyne_krylo

<. Гуло землетрясіння, та в землетрясінні не було Єгови. Та коли прояснилося, і засяло сонце, і повіяв легесенький легіт понад цвітами – глянь, і в подуві того леготу був Єгова. Отак і я тепер, в одну з рідких для мене хвиль тиші та супочинку, чую щось таке, мов той містичний легіт. Душа відчиняється, мов квітка, що в часі бурі стулила була свої барвисті листочки. Почуваю потребу висповідатися. Поділитися з кимось усіми своїми пригодами, всіми своїми>

Nechui-Levytskyi/Rybalka_Panas_Krut

<, — про- мовив дїд Панас. — Еге! — одказав Панько. Місяць скотив ся над Кучеренкові верби. З-за лї- са, над сахарнею тихо зійшла зірниця, мигаючи сріб- ним світом, наче веселими очима. Кінець лїса на тем- ному небі трошки прояснилось. Над широкими сіножа- тями, над зеленими ярами встав легесенький туман. Далекий лїс на яру наче хто прикрив тонкою білою наміткою. Роса почала слатись по землї. Заплакали 26 зелені верби та лози дрібною росою>

Grin_Alexandr/Fandango

< позбавлений нетерпіння й зусилля, коли він, спокійно поєднавшись із річчю, поступово переймається складністю й характером, прихованими в гаданій простоті всього. Я настільки заглибився у своє заняття, — споглядати та перебирати золоті монети, — що дуже нескоро став відчувати якусь наче заваду, присутність сторонньої сили, тонкої й точної, немовби з одного боку відбувався легесенький порух повітря. Я підняв голову, міркуючи, що б це могло бути>

Eliza_Orzeszkowa/Dobra_pani

<, — повторила Черницька. Замовкли. Черницька кінчала чесати свою пані. Схилившись над головою своєї хазяйки і одягаючи на неї легесенький нічний чепчик, Черницька сказала з деяким ваганням в голосі: — Може, до вас цими днями гості прибудуть... — Гості, моя Чернисю? Які? Хто? — Може, приїде той пан, що ви були в Флоренції на його концерті... а потім він кілька вечорів приходив до нас і так гарно грав... Пані Евеліна, яку довга подорож і пізній час зробили>

Chapai_Artem/Avantura

<?? ==================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================================== /(зі щоденника)/ /1 серпня 2006. Я про це раніше не писав, але два місяці тому у Веракрусі в мене успішно стибзили всі речі./ /Я маю на увазі*всі*/ /Зі своїм паталогічним мінімалізмом, я відчув навіть полегшення./ // /Відновлення гардеробу обійшлося всього в десять доларів: ропа усада – вживаний одяг./ /Оскільки куплено тільки дійсно потрібне, тепер мій вантаж легесенький./ /Рюкзак, який розлазиться по всіх швах, люб'язно надала одна>

< по-своєму. перехід від достатку ферми до обрізу грошей простий: перший день тупо не їси, шлунок зменшується, і голод вже не смокче й не висмоктує сили, а відчувається просто як необхідність поповнення енергії. рюкзак легесенький: одна змінна футболка, кілька пар шкарпеток, спальний мішок, куртка… власне>

Lem_Stanislav/Schaspobut

< вниз, як би Господь Бог дивився з-поза хмар на своє творіння. Триста препаратів швидко зіпсувалося. Ознаки розпаду, як правило, були схожі. Спершу плямка культури починала швидко розростатися, пускаючи в боки тонесенькі відростки, потім над нею здіймався легесенький димок, або, швидше, хмарка, з'являлися мікроскопічні зблиски, котрі покривали мікроміста й мікрополя фосфоричною висипкою, після чого все з легеньким тріском розсипалося на дрібний мак>

Opilskyi/Tanechnytsia_z_Pibastu

< вгору понад рухливою хвилею та злегка хилилися на пружних стеблах, відкриваючи свої жовто-помаранчеві осередки назустріч променям сонця. Легесенький північний легіт розвівав задушливі пахощі цинамонової кори, які пливли з білих та синеньких квіток, і відносив їх ген у далечінь, де спочивав уночі володар світу, триясне сонце Ра. «Се я, лілея, пречиста між квітами, що яснію в городі бога сонця Ра», — казала квітка, а останній погляд божих очей>

Nechui-Levytskyi/Zhyvtsem_pokhovani

< землю лився тихий молочно-білий світ. День ні хмарний, ні сонячний, не золотий, а якийсь ніби срібний. Небесна блакить подекуди проглядала й визирала, неначе синя атласова підбійка. Усе небо з непорушними, ледве обмежованими хмарами в імлі здавалося наче намальоване, накидане першим ескізом маляра на якомусь велетенському плафоні. Сріблястий світ заливав парк та ліс зверху донизу. Між деревом снувався легесенький туманець. Ліс світився наскрізь, наче>