Mykhanovskyi/Oranzheve_sertse

< й натиснув кнопку. Щось ледве чутно загуло. По залі, здавалося, пробіг легесенький вітерець. На панелях, що здіймались аж під прозоре склепіння, застрибали різнобарвні вогники, зазміїлися синусоїди. Всі з'юрмились коло блакитного екрана, на якому за чотири хвилини мала з'явитися ШЕДова відповідь. Спочатку на екрані невиразно, а потім дедалі чіткіше стали проступати окремі літери. Вони компонувались у слова, і кожне слово викликало у присутніх>

Shevchenko/Blyzniata

< за їх невинні жертви. Я останній одїхав од дерева й довго ще озирався, ніби не ймучи віри чуду, що його бачив. Я ще раз озирнувся і спинив коня, щоб останній раз полюбуватися обоготвореним зеленим велетнем пустелі; знявся легесенький вітрець, і велетень привітно кивнув мені своєю кучерявою головою, а я несвідомо, неначе до живої істоти, промовив "прощай" і помалу поїхав за транспортом, що ховався в куряві. Ми спинилися на річці Карабутаку, коло форту>

Dashkiev/Zustrich_z_taifunom_zbirka

<… — японець, почувши своє ім'я, дещо насмішкувато вклонився. — Ну, і частково я, розробили теорію про критичні точки атмосферних процесів. Старий кивнув Колі, разом з ним підійшов до карти, показав на один з значків: — Дивись: ось тут зароджується неймовірно потужний тайфун. На початку це тільки легесенький вітрець, але з кожною хвилиною він буде посилюватися, доки не перетвориться на руїнницький ураган… Так ось: досить у певному місці і в певну годину>

Fostun_Sviatomyr/Nas_rozsudyt_boh

< в нього турботливих справ? Та резолютна гетьманша ставить варту перед його покоями і стрункі сердюки не допускають нікого до гетьмана. Крізь відчинене вікно вливаються до гетьманської одпочивальні пахощі квітів, золоте сонце вкидає пригорщами проміння, а легесенький вітерець ледь-ледь ворушить важкі шовкові занавіси біля вікон. За вікнами ходить гоже літо і вмивається голубим небовиддям. В одпочивальні тихо-тихо. Лише повагом цокотить голляндский, химерно>

< деревах монахів, попів і простих холопів. Тоді веселі козаки вмовкали й похнюплювалися. Сотник Безвусий пробував їх розвеселити. Не виходило. Дорога ж слалася — далека, далека… Й непевна. НАД КОЛОМАКОМ ============= Степові кінця і краю немає. Ген далеко, ледь-ледь бовваніють високі могили, наче стоять на сторожі безкрайного степу. Пливуть по небесній блакиті малюсенькі хмаринки, а легесенький вітерець шумить тихенько в тирсі. Вода>

Fylypchak_Ivan/Dmytro_Detko

<... Хрестив перемиський владика Евфимій — що жив тоді в своїм літнім дворі в Сяноці; двір той у непересічній красі стояв під горою Владиче. Обряд хрестин назначили в неділю, по Службі Божій, дня 15 липня, в день Хрищення Руси, — в році 1298, за панування великого князя Льва Даниловича. День був ясний і погідний. Сонце гріло. Легесенький вітерець ледви порушував листочками величавих лип та осик. Приятелі Михайла Детька, бояри з жінками>

Zoria/1896_Chyslo_21

< з нами, дїду, козаки. та заграй і заспівай нам весе Батько отаман лої... А то сумно щось у нас у Сїчі чогось зажурив моя, — сказав — 0x, не втну щось стало... ся, то й ми носи похнюшили. i присїв до одної купки... я веселої, дїтки... слїпий Сумує душа і я за ними дїточки, тихо-тихо та жалібненько. легесенький доносив і сива кобзарева го до того далекого ти плачу. — Струни мої плакать жадають, І він бренькнув чиєсь нїби здалека лїтний>

Koroleva/Quid_est_veritas7__scho_ie_istyna7

< намацав пальцями правої руки тонке лезо отруйного кинджала, схованого в лівому рукаві широкого гнідого сирійського плаща. Та смерть ворогові — „свята мета”. Одночасно великим пальцем лівої руки діткнувся персня на правиці. Тільки легесенький притиск — і гостряк, стримуваний вразливою пружинкою, впустить в Єгонатанову кров смертельну отруту та увільнить з тіла душу „доброго сина свого народу>

<! Але про це помислимо потім. Давай, 140 нарешті, накуплене! І поклич орнатрікс!30 Нехай засвітять усі лямпи! Адже так нічого не побачимо! — Як лебединий пух! — за хвилину доторкалася Маріям щокою до м'якої білої тканини. — Із цього Марта зробить Лазарові теплу загортку на студені ночі31, коли він із Симоном у побожних виступах забуває про час. Мінливою веселкою розкинула перед собою легесенький серпанок>

Filianskyi_Mykola/Poezii

<, Воркують глухо верхуни; Поміж левад зелених, пишних Лунає втома горлиць ніжних, І, не зірвавши серця з ночі, Спинити чар своїх не хоче Співець кохання, цар весни. * Перелічено пташок. [4 М. Філянський 209 І тихо, мляво, не моторно То прилетить, то знов обгорне, Мов зачарований чи п'яний, Кохання квіт свідок бажаний, Вітрець легесенький весняний, І п'яний весь, і весь любовний, Весь пахощів>

Vasylchenko/Shyrokyi_shliakh

< на чиїйсь шиї. У кінці - суворий наказ, щоб небарно вертались до Києва. Хлопці ніби прокинулись од сну. Передосіннє небо повите було в голубу задуму. Голе поле одгонило сумом. Прилітав уже, як новий гість, легесенький смуток-вітер. Раптом встали перед очима у хлопців Київ, школа, шкільний гамір, забуті на цей час учні, вчителі. Почали готуватись до від'їзду. Валя бігав по селу, енергійно стягав для шкільного музею різні цікаві речі, що в час перебування>

Mirko_Paschek/Ostriv_tysiachi_samotsvitiv

<, груди їм розпирала невимовна радість, вони вигукували й співали, погойдуючись на хвилях. Лише тоді, коли море аж занадто вирувало, забували про домівку й пантрували радніше балансир: від нього залежала рівновага човна, а отже, і їхні життя. Їхньою мовою, сінгальською, рибальський човен звався «катамаран». Був це легесенький човник, зроблений із пальмової кори, схожий скорше на стрілу, аніж на судно, на якому ловлять рибу в неспокійному морі. Такий>

< в ігумена не ворухнулось… Аж ось ворухнулися губи, рот: — Відбери в нього листок. Дай мені його! — Слухаюсь, — затремтів Бандала. Почував: зараз буде щось страшне. Але ігумен лише поволі, ліниво підніс листок до губів. Американець цікаво змовк, і в наглій тиші чутно було легесенький шелест: ігумен дихнув на листок, і той ледь прогнувся. І все. — Поверни йому листок, — звелів ігумен Бандалі. — І скажи йому, що подих дарує життя, але так само>