Malyk/Chumatskyi_shliakh

<, від нашої «матушки» ніякого полегшення нам не ждати… А ось з наслідником у мене були розмови, і мені здалося, що ми порозуміємося. Але про це нікому ні слова, бо, як ви знаєте, наслідник у «матушки» не в фаворі. Та й невідомо, хто кого переживе. Все це укрито темрявою невідомості. — Розумію. Справді, все укрите темрявою невідомості. Залишається одне — ждати, — погодився Капніст і раптом перемінив тему: — А чи не пора нам, Олександре Андрійовичу, піти>

< на себе шубу, надів шапку, тихенько шепнув Сидорові: — Скажи графині — хай не турбується! — і вискочив услід за посланцем на вулицю, де стояли легкі парокінні санчата. Візник вйокнув на коней — і ті, ситі, до блиску вичищені, помчали, мов вітер. Олександра Андрійовича не залишала тривога. Невже такий серйозний стан здоров'я імператриці, що потрібна його присутність? Невже помре «матушка»? А що тоді? Зміна царствування? Наслідник престолу єдиний і відомий>

< наслідник престолу Павло. Якщо якимось чином він дізнається про це, то не зносити горопасі Олександру Андрійовичу голови! Та хіба тільки йому одному? Родові всьому! Переворот — це не жарти! Розправа буде невідворотна і кривава! Потерпаючи від однієї думки, чим все це може закінчитися, і відчуваючи, як по спині забігали мурашки, він сів до столу, взяв папір, перо і твердо вивів: «Маніфест про престолонаслідування». Написав короткий текст швидко, прочитав>

Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_138-140

< чого пізнійші Дмитрашки прозиваються „Райчами". Анальоґічно до сього наслідник Дмитрашка на достоїнстві переяславського полковника, на імя Вук, що разом із Дмитрашком прибув на Україну в 1665 р., прозивається Ву ком С е р б и н о м 3). Попри ріжні сторони життя Дмитрашка Райчі, звертає Стороженко увагу ще на одну сторону, котра стоїть у певній звязи з нашою темою. Маю тут на думці життєві розривки>

<. 2) Foreign office. Реляції з Гамбурґа, 1716—1717. 2 133 покликується на „стару прихильність, якою користувався колись в Дрездені". Видно, що Войнаровський під час студій був при- нятий при дворі Августа, однім з найбільше блискучих дворів тодішньої Европи, де царила Аврора Кеніґсмарк. Наслідник могутнього і богатого гетьмана, Войнаровський вже тоді був бажаним гостем в придворному суспільстві>

<, на папері, перемиський єпископ Микола Русин (Ruthenus) не лишень не управляв дієцезією, але навіть в ній не пе- ребував, його наслідник Ерих (від 1377 р.) мусів щойно класти підвалини під організацію дієцезії (див. Wł. Abraham, Powstanie organizacyi kościoła łacińskiego na Rusi І ст. 290—311). Крім сього любуські епископи обстоювали перед папою свої давні права до духовної юрисдикції на українських>

< право бути президентом. Наслідник трону мусить теж бути правоздатним. Залежно від діючих по- станов конституції, він може втратити цю правоздатність, коли не відповість означеним умовам. Але коли він відповідає їм, тоді для його родиться право до трону з моментом, коли він звільниться, незалежно від якогонебудь ще окремого акту волі держави. Передбачені в ріжних конституціях на випадок зміни>

Terletskyi_Markiian/Istoriia_Ukrainy

< частину і задовольнявся нею та не зазіхав на землю братів. Він думав, Що сини виконають його волю, будуть слухати найстаршого брата і Україна житиме в щасті й добробуті. Та сталося інакше. Зараз після смерти Ярослава між князями почалася боротьба. Найстарший син і наслідник Ярослава князь Ізяслав був людиною з добрим серцем, лагідний і набожний. Дуже шанував він Духовенство, часто заходив>

< чисто політичного явища, кінець-кінцем може довести до повної самостійности України, змінила свою політику в Україні. На цю зміну вплинули у значній мірі і ті внутрішньополітичні зміни, які тим часом відбулися в Московщині. 5. П'ятилітки і розгром села. Наслідник Леніна Сталін знищив 1929 р. всю опозицію проти себе і своєї політики внутрі комуністичної партії, проголосив так звану «генеральну>

Pritsak_Omelian/Istoriia_formuvannia_ukrainskoi_natsii

<… не зовется царемъ» [28, 42]. Наслідник його Іван ІІІ остаточно зриває з усякими позорами залежності від Золо- тої Орди, сам приймає дотепер належний ханам титул царя, а з політичним упадком Візантії приймає її державні емблеми і 162 Спадщина творить міф третього Риму (він і жонатий із візантійською принцесою Софією Пале- олог). Син його Іван IV Грізний вже скла- дає свою теорію державності і державної влади (славна полемічна переписка>

Gertsen_Aleksandr/Mynule_i_dumy

< екзекуцію під начальством вятського поліцмейстера. Той приїхав, схопив кількох чоловік, відшмагав їх, втихомирив волость, взяв гроші, віддав винних до кримінального суду і тиждень говорив хрипко від крику. Кілька 153 чоловік були покарані нагаями й заслані на поселення. Через два роки наслідник проїжджав Даровською волостю; селяни подали йому просьбу, він звелів розібрати справу. З цієї нагоди>

<... Листи — більш, ніж спогади: на них закипіла кров подій, це — само минуле, як воно було, затримане й нетлінне. ...Чи треба ще раз знати, бачити, торкатися зморщеними від старості руками до свого вінчального вбрання?.. РОЗДІЛ XYII Наслідник у Вятці.— Падіння Тюфяєва.— Перевод у Владимир.— Справник на слідстві. Наслідник буде у Вятці! Наслідник їде по Росії, щоб себе їй показати>

< писав Тюфяєву, що вдова, у якої підлогу виламали, галасує, і що купець такий-то, багатий і знаний в місті чоловік, нахваляється, що все наслідникові скаже. Тюфяєв про нього розпорядився дуже розумно: він звелів городничому запідозрити його божевільним (приклад Петровського йому сподобався) і припровадити для огляду у Вятку; поки б там справа розв'язувалась, наслідник виїхав би з Вятської губернії>

<, тим би воно й скінчилось. Городничий усе виконав: купець був у вят- ській лікарні. Нарешті наслідник приїхав. Сухо вклонився Тюфяєву, не запросив його і зразу ж послав лікаря Єнохіна оглянути арештованого купця,— все йому було відомо. Орловська вдова свою просьбу подала, інші купці й міщани розказали все, що діялось. Тюфяєв ще на два градуси перекосився. Було погано: городничий прямо сказав>

<, що він на все мав письмові накази від губернатора. Лікар Єнохін запевняв, що купець цілком здоровий. Тюфяєв розгубився. 0 восьмій годині вечора наслідник з почтом з'явився на виставку. Тюфяєв повів його, плутано пояснюючи, збиваючись і базікаючи про якогось іцаря Тох- тамиша. Жуковський і Арсеньєв, бачачи, що діло не ладиться, звернулися до мене з просьбою показати їм виставку. Я повів їх *. На вигляд>

Chasopys_Ji/N65_Frants_Yozef_I_Pryvatno

<, посісти місце серед инших принцес. Тоді Франц Фердинанд із дружиною демонстративно покинули залу. А коли наступного дня Монтенуово в Бельведері попросив аудієнцію, щоби пояснити й довести правоту свого втручання, наслідник не тільки не прийняв його, але й переказав йому (при чому переказав через третю особу!), щоб він не забував, що походить з роду Нейппергів!!! І хоч вістря цього жала мало вже понад сто років, воно>

< церемоніалу... Тільки... – Тільки це неможливо. Справа в тому, що в мене був новий наслідник, і я не міг йому відмовити. Це, власне, було перше його прохання в новому статусі. Він просив влаштувати для дядька і його дружини спільний похорон. Я дав свою згоду. Та я переконаний, що ви і в такому випадку знайдете рішення. г а б с б у р г Монтенуово навіть оком не моргнув і з абсолютною незворушністю витягнув зі>

Stakhiv_Matvii/Zakhidnia_Ukraina_ta_polityka_Polschi_Rosii_i_Zakhodu_1772-1918_Tom_1

< тільки для халупників і комірників. На жаль, підписаний і вже оголошений декрет не міг бути переведений у життя, бо в 4 місяці після його проголошення цей цісар і гуманний філософ помер. Наслідник на цісарськім престолі, його брат Леопольд Другий, а потім Франц Другий, відступили від світлих намірів Йосипа Другого і пішли більш консервативними шляхами. Проте, також вони продовжували обмеження самоволі панів>

< порозумінні з обома генерал'-губернаторами. Державна Рада складалася з 25 членів ,яких іменували оба генерал-губернатори. Голову вибирала собі Рада сама. Його титул був “маршалек коронни”. Вона розпочала свою діяльність 14 січня 1917 при асисті двох комісарів, німецького і австрійського. Тимчасом старий австрійський цісар Франц Йосип Перший помер, а його наслідник Карло мало вірив у користь війни>

Yas_Oleksii/Vstupna_stattia_do_rozvidky_OY_Pritsaka_Scho_take_istoriia_Ukrainy7

< документально безпідстав- ність претенсій поляків на ті землі (це стало актуальним після обох польських повстань 1830/31 та 1863 рр.). Микола Іванишев (1811–1874), ученик Фрідріха Карла фон Савіньї (1779– 1861), творця берлінської юридично-історичної школи, поклав підвалини для славного «Архіву Південно-Західньої Росії», а його наслідник Володимир Антонович (1834–1909) створив першу університетську «школу» істориків України, т. зв. Київську>

Royova_Kristina/Sluha

< його діда до Христа, щоби старий дідо, коли не міг бачити своєї дочки і внука на землі, міг зійтися з ними у віч- ности. Ми його оплакали і похоронили а я прийшов сюда до Градова з його порученням як наслідник його діла. 75 -— Я також це добре розумів, що старого Давида, котрий потерпів стільки обид і горя у свому життю, скоро не переконаю; що если прийду до него і скажу про зашіщання його внука, то він, або не повірить, а- бо не схоче>

Lytvyn_Mykola/Ukrainski_Sichovi_Striltsi

< до 3000 стрільців, а за роки війни через нього пройшли понад 10 тисяч січовиків. Вишколом командували авторитетні старшини Гриць Коссак, Мирон Тарнавський, Франц Кікаль, Кость Слюсар- чук. До нього приїздили наслідник престолу Карл, а також митрополит Андрій Шептицький, який 28 жовтня 1917 року освятив прапор полку УСС. Він був створений стрілецькйм художником Іваном Іванцем — Із синього шовку та золотими літерами «УСС» на малиновому полі>