Skovoroda/Vstupni_dveri

< так кожен народ, як тим, що він дав найвищу свою премудрість, яка є природний його портрет і печать. Вона настільки переважає інші розумні духи чи поняття, наскільки наслідник ліпше служителів. Вона вельми схожа на наймайстерніщу архітектурну симетрію чи модель, яка, через увесь матеріал нечуттєво простягаючись, чинить цілий склад міцним та спокійним, що утримує всі інші прибори. Так, слово у слово, і вона по всіх членах політичного тіла, яке>

Lepkyi/Z-pid_Poltavy_do_Bender

< нами.» «Молодий на гетьмана пан Андрій Войнаровський, кажуть старшини.» «А невже ж король Карло старший від нього? У нас все так: один старий, другий молодий, чорт знає, чого люди хочуть. Закону нема. Дідичної булави нам треба, щоб дух попередника, його праця й заслуги на його наслідника переходив.» «А якщо цей наслідник нікуди не годиться?» «Десь в інших краях годиться, а в нас ні. Не знаю, чому воно так? Підовчиться і пригодиться. Має людей>

<.» «І я так гадаю, але все-таки тут рішатиме не голос короля, а воля громади. Я їй піддатися хочу, щоб ще гірше не кривавити України». «Чим же ти будеш тоді, Андрію? Нині ти гетьманський небіж і його майбутній наслідник, а тоді?» «Тоді я буду — українцем. А невже ж ти хто, Ганно, як не українка?» Замість відповіді притулилася до нього. «Андрію, Андрію, ти не знаєш, як мені важко!» 28 == Сонце звертало з полудня, як двигнули табор. Король до коня рвався>

< генеральним писарем, а булаву щоб перебрав Войнаровський. Так була б покладена основа дідичної влади, а не припадкового вибору. Бо ніщо не дає такої нагоди до безладдя, сварок і непорозумінь, як вибір гетьмана. І ніколи сусіди мають такої змоги сунути свого носа до нашого проса, як власне тоді. А так без клопоту й розгардіяшу гетьманська булава переходила б з рук до рук і заздалегідь призначений наслідник учився б від свого попередника нелегкого вміння>

< прийняв до відома сумну вістку. «Щиро спочуваю з вами у вашому горі. Маю надію, що наслідник піде слідами свого попередника. Я пана Войнаровського дуже шаную. Прошу передати всім панам старшинам і всьому козацькому війську мій щирий жаль з приводу смерти пана гетьмана.» Орлик подякував, вклонився і пішов. «Я пана Войнаровського дуже шаную», — гомоніли за ним королівські слова. Намет обставлено зеленими гильками. Посередині, між восковими свічками>

Stakhiv_Matvii/Zakhidnia_Ukraina_Zbroina_i_dyplomatychna_oborona_v_1919-1923_Narys_istorii_Tom_6_Knyzhka_1

<, бо ж це було важливим моментом, потрібним для оцінки політичної ситуації на території колишнього російського царства. Про ці справи оповідає потім сам Денікін в своїх “Очерках Русской Смути”, а негативно оцінює поведінку Денікіна в справі “сепаратистів” навіть його наслідник ген. Врангель.313-34) Шеф цієї американської місії, Ригс, писав у своїм звіті до Американської Делегації на Мировій Конференції такі свої>

< треба перево- бо Джадвин мусів знати, що Денікін понад третину своїх військ кинув проти об'єднаних Армій УНРеспубліки і проти українських повстанців. Поширення окупації на велику територію України, щоб не допустити туди влади УНРеспубліки, було найбільшою помилкою стратегічною Денікіна, що признає відкрито його наслідник Вранґель. М. С. ★) 3 інших джерел знаємо, що власне тоді шалів білий терор>

< під режимом Денікіна. Про це свідчить наслідник Денікіна генерал Вранґель. М. С. — 197 — I g ■ч I Президент д-р Є. Петрушевич з начальним пождем УГАрмії ген. М. Тарнпиським і иітабом 2-го корпусу в Бердичеві (жовтень 1919) дити без пожертвування життя одиниць за вийнятком для справедливої справи. Якби армії Юденіча, Польщі, Колчака, Денікіна, Петлюри і всіх інших діяли разом під спільним пляном>

Lepkyi/Chekaie_nas_velyka_rich

< українські. Бачили се і плакали сердечними слезами деякі сьвітлїнші Українці, котрі вміли бистрійше дивити ся і видїли дальше, поза власне подвірє, котрі загальну народну справу клали висше власної бездонної кишені і власного ніколи ненасиченого черева. Одним з перших був Юрасів заступник і наслідник — гетьман Іван Би- говський. - 8 - ^ ПЕТРО Дорошенко Він виповів послушенство цареви, пішов на Москву війною і під Конотопами поклав 30.000>

Zhdan_Mykhailo/Ukraina_pid_panuvanniam_Zolotoi_Ordy

< українськи- ми землями: над Поділлям, Переяславщиною, Київщиною та Черні- гівщиною. Зачнемо все таки від Галицько-Волинської спадщини князя Ро- мана Мстиславича, самодержця всеї Руси, який об'єднав під своїм пануванням не тільки Галичину, Волинь і Київщину,5 але розбивши половців -прилучив теж Пониззя.6 Син і наслідник Романа, князь Данило пішов слідами батька і всупереч дуже несприятливих обста- вин>

< Володимирський Ярослав Все- володович (брат і наслідник вбитого татарами; на ріці Сіті Юрія) полі- тичний антаґоніст чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Про цю подію так пише Лаврентіївський літопис: В л іт о 6751 (1243) вели- кыи князь Ярославъ .поъха в Татары к Батыеви, а сына своего посла 12 Каргалов, цит. праця, стор. 114. 13 ПСРЛ, т. I, стор. 470. Троицкая летопись, стор. 321. У К Р А ЇН>

Nesbo_Yu/Chervonohrudka

<» вояка Опору і слухати хвалебні слова. Для панянок «форма» — як мед для мух. Якщо не помиляюся, вони з таким же захватом бігали в сороковому за легіонерами в есесівських мундирах. Я йшов до Палацу, аби подивитися, чи вийде наслідник на балкон, щоб сказати кілька слів. Коло Палацу вже зібралося багато людей. Коли я підійшов, саме була зміна палацового караулу. Жалюгідна копія німецьких військових ритуалів, але народу це шалено подобалося. Сподіваюся>

< невигідному світлі. Так, я сподіваюся, що молодий наслідник (який, на відміну від цих «святих останніх днів», знає, як носити військову форму!) зможе пояснити народу справжню заслугу норвезьких 502 легіонерів. Особливо після того, як сам зрозуміє, як)/ загрозу на сході для нас становили (і далі становлять!) більшовики. Вже в 1942 році, коли ми, легіонери, лише готувалися до відправки на Східний фронт, принц повинен був зустрітися з президентом>

< Рузвельтом і висловити стурбованість щодо намірів росіян з приводу Норвегії. Махали прапорами, співали пісні. Листя на старих деревах Палацового парку здавалося зеленішим, ніж звичайно. Але наслідник на балкон так і не вийшов. Отже, доведеться запастися терпінням. — Телефонували з Відня. Відбитки збігаються. Вебер стояв удаерях вітальні. — Гаразд, — кивнув Харрі, не відриваючись від читання. — Тут когось вирвало у відро для сміття, — продовжував Вебер>

<: «А зараз члени королівської сім'ї з балкона махають рукою людям, присутнім на Палацовій площі. З особливою радістю народ вітає наслідника престолу, який недавно повернувся з поїздки по СІЛА. Наслідник...» Харрі вижав зчеплення й, обережно додаючи газ, повільно поїхав тротуаром. ЕПІЗОД 110 Осло, 16 жовтня 1999 року Я знову розсміявся. Звичайно, це сміявся Даніель. Я не написав про це, але перше, що він зробив, коли прокинувся, — це зателефонував Сіте>

<, що йому з його курячою сліпотою не варто дивитися на це світло, інакше можна не помітити російських снайперів, що повзуть по снігу нейтральної смуги. — Я його бачу, — прошепотів Даніель. — Тридцять градусів, на балконі, просто за мертвим деревом. За деревом? Але ж тут, на зритій бомбами землі, не було жодних дерев. Наслідник вийшов на балкон, але нічого не говорить. — Він пішов! — з досадою кинув хтось. Схоже, Сіндре Фьоуке. — Оце вже ні, — відповів Даніель>

Chasopys_Ji/N47_Lvivsk_i_yoho_lvivtsi

< розпрощалисі Як король Дзуньо навчили львівців у копаного м'яча грати Як наслідник Тарасій Кривопиский Смочисько-Дрочисько ізловив Як цирульник Дезидерій Грабівка у Львівську піраміду збудував Як король Дзуньо у Львівську першу школу заклали і статут благословили Як мольфар Зозулька фільозофський камінь шукав Як наш владар королівське польовання влаштував і дика Дмитрика вполював Як смерть до Львівська прийшла і з прачкою Мариською Вурдаковою пішла>

< пам свої бабські кшталти і зозаду, і з переду. А показувати вона мала що... Заким хлопи пус- кали слину і закривали руками встидні мійсця, решта роксолянок гатили в їх брамку бальон за бальоном, через що і полягло стілько биків. По турнірі славетний наслідник Тарасій Кривопиский втер рукавом носа і вдарував зви- тяжницям чашу імені їго імені, а ще відрізів полотна на три сетки ліктів, двайціть три криж- ма, коралі>

< Івоні Волошина про сю славетну подію написано так: «Славна вікторія файних дівок, що вродою взєли ласий шматок». як наслідник тарасій кривопиский смочисько-дрочисько ізловив 93 Якось погідного дня року Божого 2345/6234 наші король встали зі своєї королеви Язі Вольфовичевої з почуттям невиконаного обо- в'язку (наші король в запалі забули сподні зня- ти – Авт.) і у великім гніві стали цюняти з вікна на замкове подвірко>

< в ногавиці, їхня світлість вдарили на сполох – перначем об голову найближчого челядника. А коли в парадовій залі позбиралисі і старий і малий – всенькі насельники твердині – прого- лосив коротку, але значиму промову. – Драби, буздиґани і гавгани! Слухайте всі і мотайте на вус і нижче! Наші наслідник і лю- бий серцю синусьо Тарасій уже перестав бути дитиною, бо вмочив свого котасика у воняве лоно Євине, тобто Гапочкове. Се>

Geiman_Nil/Etiud_u_smarahdovykh_tonakh

< сім‘ї він належав, але ризикну висунути здогад, що це, можливо, перший… ні, другий наслідник трону… котрогось із німецьких князівств. – Вражаюче. – Лестрейд трохи подумав. – Це Франц Драго, принц Богемський. Він прибув на Альбіон у якості гостя її величності королеви Вікторії. Приїхав розвіятися, змінити оточення... – Тобто, заради театрів, повій і азартних ігор. – Якщо вам завгодно, – сказав Лестрейд роздратовано>

Kulish/Bayda_knyaz_Vyshnevetskyy

<: Коня лицарського тобі в гостинець Та келеп шле наслідник Магомета. Москаль Наследник Магомета-самозванца, Гаремного пророка проходимца. Турчин Дозволь нам, князю, божий суд вчинити, Поставити бойців перед тобою. Чий упаде, нехай се буде знаком, Що правда лжу ногами попирає. Байда Не личить нашій честі і повазі Вбачати кров посольську в себе дома. Хто з ваших потентатів>

Jaroslav_Hasek/Pryhody_dravoho_voiaky_Shveika_t2_vyd2009

< наслідник престолу архикнязь Карло Франц Йосиф і причепить вам дві срібні медалі. — До Підгорець приїде Їх Цісарська Високість Карло Франц Йосиф і причепить мені дві срібні медалі? — сказав Швейк торжественно і з блиском радости на очах. — Мельдую послушно, прошу мені дозволити сісти, бо ще з тієї радости впаду. Отже той високий пан приїде і сам особисто причепить мені медалі? Про це буду оповідати в Празі в кнайпі «Під чашею» аж до самої смерти>

< був пазурі якийсь босняк, отже я мусив йому дати по зубах. Відтак прийшов якийсь лейтенантик і читав нам, хто має бути представлений найяснішому панові. Далі відлучили нас від тих, які ще мали воші і повели на траву за село. Потім виставили там польовий вівтар і прийшла музика. Фельдкурат відправив богослуження, а коли якраз мала впасти команда: «до молитви!», появився на площі пан наслідник престолу, цебто, вважаєте, той, що має бути цісарем>

<, що хто з нас зробив цікавого на полі бою і говорив, що на війні перемагає той, хто має сильніші нерви. Далі видав команду: — Вправо глянь! — і ми стали приглядатися наслідникові престолу, як він припинає медалі. Один лейтенант держав ті медалі на порцеляновій салятерці, а найясніший пан наслідник престолу брав одну медалю по другій і причіпляв воякам на груди. Підходить пан наслідник престолу до мене… Я підкидаю вгору голову і салютую. Він пришпилює мені медалю>

< Свобода… Не докінчив я ще казати про того пана Свободу, а найясніший пан наслідник тільки витріщив на мене очі, подав мені руку і сказав: — Ґратулюю вам за відзнаки! По тих словах підійшов до чергового вояка… І так обійшов нас усіх. То була парада, кажу вам, камрати. А тепер, ходіть, хлопці, до мене і понюхайте мою руку, котру стискав найясніший наслідник престолу. Беріть, нюхайте, щоб не казали, що я, може, скупий чи нещирий… Після тієї паради>