Paslavskyi_Ivan/Halytskyi_iepyskop_Petro__stavlenyk_i_dyplomat_Danyla_Romanovycha

< дослідник М.Чубатий. У 1917 р. він опублікував розло- гу розвідку про стосунки Західної України й Риму у ХІІІ ст., в якій додаткови- ми доводами підтвердив версію М.Гарасевича, Філарета та А.Петрушевича і дійшов висновку, що ліонським гостем 1245 р. «був владика Галича, наслідник угорського сторонника – єпископа Артемія, що 1241 р. подався з угорською за- логою за Карпати»27. А тим князем, котрий вислав єпископа Петра в Ліон, на думку М.Чубатого, «міг>

Holubets_Mykola/Velyka_Istoria_Ukrainy

< горді. На вигляд ніби й люди, але живуть у звірській жорстокості…» Не диво, що остроготський король Германаріх, як тільки зачув про похід гунів, покінчив життя самогубством (375) а його наслідник Вінітар, що захотів протиставитися гунам, у боротьбі з ними, наложив головою; Тоді решта остроготів не бачила перед собою ніякого іншого виходу й уступилася геть із чорноморського поберіжжя. Те саме зробили й візиготи, що впросилися до римської Тракії>

< батьківщини. Помітних успіхів у збиранні земель добився син Всеволода Володимир Мономах й нарешті останнім із щасливих «збирачів» був син Мономаха Мстислав. Чим далі тим більше заникала й переживалася ідея збирання земель й висовувалася на перший плян ідея волосної окремішности. Ізяслав ------- Наслідник Ярослава Мудрого на київському столі*Ізяслав* Всі три брати разом ідуть присмирювати полоцького князя Всеслава, що був захопив Псков та зайняв>

< й діти». Плакали не тільки бояри, а й прості, не тільки свої, але й чужинці — «німці, сурожці й новгородці, а жиди плакали так, як по упадку Єрусалиму вели їх у вавилонську неволю». Мстислав Данилович ------------------ Наслідник Володимира Васильковича на володимирському престолі не позначив себе нічим на картах історії. Правда, литовські князі відступили Мстиславові добровільно Волковийськ, аби він тільки «тримав з ними мир», а Конрад мазовецький>

< Глинського пустили чутку, начебто він отруїв Олександра, щоби самому стати великим князем. Повірив у цю сплетню наслідник Олександра Жигмонт; він відібрав Глинському маршалківство й цілу низку земель, що він їх тримав у державі, а разом з тим почав відбирати землі й уряди його своякам. Даремне Глинський домагався суду, даремне викликав зависників на двобої; не помогли вставлення за ним у Жигмонта татарського хана Менглі-Гірея й угорського короля>

< й першою татарською навалою, київська митрополія тратить свою повагу й виконавчу силу. Вже, поставлений королем Данилом, київський митрополит, поглядає тужним оком на Суздальщину, більше всього цікавиться північно-руськими єпархіями й тут, на Суздальщині, вмірає (1281 р.). Його слідами йде його наслідник грек Максим, що в 1299 р. таки переноситься до суздальського Володимира над Клязмою й резидує тут, не кидаючи титулу «київського» митрополита>

Nazaruk/Roksoliana

< султана. Тільки раз, оден раз. Султан став. Так... Перед нею став і стояв у блиску місячного світла. у всій красі і молодості своїй, первородний син і правний наслідник Селіма Грізного, — Сулейман Величавий, — пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар трьох частей світу. цар п'ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану, і чудних рожевих>

<. Я маю дуже важке прочуття. — З сином? Се ж неможливе. Він як мій наслідник мусить бути вихований тут, на дворі. — Наслідник? Ще не знати, чи на його наследство згодиться та, від волі котрої залежить все в цілім сераю — від падишаха почавши, на конях у стайнях скінчивши!.. — Жінко! — перервав Сулейман. — Може, неправда? — запитала дрижачим голосом. — Чогось подібного ще не було в роді батьків твоїх! Вся служба оглядається тільки на її волю>

<, ти монах нессараг!.. Довшу хвилю панувала мовчанка. Старець молився. Султанка блукала очима по нутрі його кам'яної печери і збирала відвагу, щоб запитати про те, чи здійсниться її найбільша мрія. Нарешті перервала мовчанку. — Чи Мустафа, син Сулеймана, засяде на престолі султанів? Обличчя старця захмарилося. Він остро вдивився в могутню султанку і твердо відповів, якби сокирою рубав: — Мустафа... син Сулеймана... правний наслідник його... не сяде>

Fylypchak_Ivan/Kniahynia_Romanova_vyd_1984

< українських послів. Вони вже і тиждень вгошаються тут. — А чого то вони сюди приїхали? — Хто зна? Один із двору казав, чи не по княжну Анну? — Братанницю імператора? — А так, княжній вже час одружуватись. — Та ж біля неї тут стільки лицарів залицяється. От хоч би польський князь Лєшко. — Або угорський наслідник Андрій. — Або той Зиґфрід з Веймару. — Або Оттокар з Бадену. — Та й чимало інших старалося про руку нашої царівни, але вона не сподобала>

< лицарів: герцог де Лозан, маркіз Оверне, віконт де Руж та много інших лицарів. Поверх лат вони мали малинового кольору оксамитні плащі, що стягалися на грудях золотими стяжками. Шоломи прикрашені різними дорогими перами. При лівому боці, лицарі мали мечі, а їхні пажі несли за ними тяжку зброю й щити. За ними, в парі їз своїми баронами, їхав на воронім коні наслідник угорського короля Андрій. Проїжджаючи біля імператорської льожі, королевич>

Savchenko_Serhii/Moskoviia_ochyma_Ukrainy-Rusi_XVIXVII_st

< людей за єдин день пятьсот тисяч, єго же ділу и ти наслідник явися, москвич ізбивая…”5 Для “Острозького літописця” (написаного вже в 30-х роках ХVIІ ст.) такі речі, як “православ'я” та “Москва” перебувають на різних рівнях свідомості: релігійна ідентичність чітко відокремлена від політичної лояльності. З одного боку, автор не без втіхи констатує, як “того ж [1563] року под Невлем наші (тобто, литовські війська. – С. С.) побили москви 40000>

Krypiakevych_Ivan/Vsesvitnia_istoriia_Knyha_1

< шляху {були] побудовані постійні криниці та цистерни, доми для робітників і урядників, а також укріплення на випадок нападу бедуїнів. Син і наслідник Сесостріса III, А м е н е м х е т П І (1849—1801 рр. до Хр.), уславився мирним володінням1. Головну увагу він присвятив Нілові, що давав основу для розвитку єгипетського господарства. Він перший зайнявся вимірами виливів ріки. На скелях другої катаракти єгипетські інженери>

< індивідуальністю з універсальними рисами — першою визначною героїчною постаттю» (Брестед). Тутмос III помер у старечому віці, після 54-літнього володіння (1501—1447 рр. до Хр.). 3. ЗАНЕПАД ЄГИПТУ Релігійні реформи Ехнатона. Світова могутність Єгипту утрималася понад століття. Син і наслідник Тутмоса III, А м е н х о т е п І І (1447—1420 рр. до Хр.), довгий час був співрегентом батька і продовжував його щасливе правління>

< не заспокоївся, зібрав нову армію й у 670 р. ввійш ов до країни дельти. Тахарка боронився у Мемфісі, але ассирійці здобули місто, і він мусив шукати захисту у Горішньому Єгипті. Здеморалізовані князі дельти визнали владу АссирІЇ. Наслідник Тахарки, Танутамон, спробував іще раз про- гнати ассирійців з Єгипту. У 663 р. [він] здобув Мемфіс та підкорив всю дельту. Але ассирійці стягнули нові сили, розгромили>

< заволодів цими самими країнами й дійшов аж до гирла Інда. Численні індійські князі, що жили у безнастанних війнах із собою, не змогли опертися3 македонським фалангам. Все-таки чужинецький наїзд розбурхав приспані сили великої країни. Князь Ч а н д р а г у п т а (321—297 рр. до Хр.), хоробрий полководець, почав організовувати велику дер жаву. Коли Селевк Нікатор, наслідник Александра в Індії, з'явився над Індом>

<. проти перської влади піднявся Єгипет, і це перешкодило Дарієві виконати свій намір. Серед того він помер у 485 р. Тільки по кількох роках його наслідник К с е р к с , поконавши Єгипет, мав змогу звернутися проти Греції. .Він наказав перекопати Афон, щоб вигідніше перевести через нього кораблі. Це була непотрібна робота, бо можна було, вигідно плисти й довкола пригірка, але перський король хотів цим показати>

Nazaruk/Roksoliana_vyd_2009

< на молодого султана. Тільки раз, оден раз. Султан став. Так… Перед нею став і стояв у блиску місячного світла, у всій красі і молодості своїй, первородний син і правний наслідник Селіма Грізного, — Сулейман Величавий, — пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар трьох частей світу, цар п'ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану, і чудних>

< обкрутив шнур (тут дала знак синові, щоб вийшов) довкруги шиї нашої дитини й… — плач не дав їй докінчити. Султан збентежився й відповів тихим голосом: — Що ж я тобі поможу на важкі сни? — Дай і мені дозвіл опустити з сином столицю й замешкати у моїх родичів. Я маю дуже важке прочуття. — З сином? Се ж неможливе. Він як мій наслідник мусить бути вихований тут, на дворі. — Наслідник? Ще не знати, чи на його наследство згодиться та, від волі котрої>

< панувала мовчанка. Старець молився. Султанка блукала очима по нутрі його кам'яної печери і збирала відвагу, щоб запитати про те, чи здійсниться її найбільша мрія. Нарешті перервала мовчанку. — Чи Мустафа, син Сулеймана, засяде на престолі султанів? Обличчя старця захмарилося. Він остро вдивився в могутню султанку і твердо відповів, якби сокирою рубав: — Мустафа… син Сулеймана… правний наслідник його… не сяде на престолі… батька і діда свого>

Chobit/Nartsys

<, журналістами і широкими колами громадськості Віктор Медведчук розглядається як найреальніший кандидат у президенти України - наслідник Л.Кучми. До речі, слово "наслідник" може мати два значення: "наступник, спадкоємець", "людина, яка здатна добре наслідити". Маючи намір серйозно боротися за президентське крісло, В.Медведчук вирішив, що посада голови Верховної Ради України була б для цього ідеальним стартовим майданчиком. Саме тому під час>

Kosenko_Natalia/Ukrainska_mova_Praktychnyi_poradnyk

< — за- раз, у цей момент, у момент мовлення. НАРАЗ НАРАЗІ нараз схопився Султана нараз опанував гнів, і він сів на постелі. (Ю. Мушкетик) наразі ситуація спокійна наразі зайнятий НАСЛІДНИК — СПАДКОЄМЕЦЬ — НАСТУПНИК Слово наслідник є русизмом і в українській мові не вживається. Російське слово «наследник» українською перекладається як спадкоємець — особа, що одержала спадщину або має право на її одержання; «преемник» як наступник>

< (престолу, царства). НАСЛІДНИК СПАДКОЄМЕЦЬ НАСТУПНИК В українській мові не вживається законний спадкоємець Віддавав колись Болеслав свою доньку за Святополка, ходив на Київ і брав його, але досяг тільки того, що тепер Ярослав нена- видів і Болеслава, і його спадкоємця Мішка. (П. Загребельний) духовний наступник Зійшов з коня, вклонився до землі й виявляв інші почесті, як те й належало виявляти царському фамільянту, наступнику престо- лу. (Ю>

< сере довище 87 наводити 114 навчальний 151 нагода 87 надавати 114 надівати 87 надійти 116 надоїдати 88 надсилати 111 надягати 87 най- 131 наказувати 88, 117 наклад 148 належати 26 намет 88 наносити 89 напад 119 наполягати 89 на протязі 120 напруга 89 напруження 89 нараз 90 наразі 90 наслідник 90 наслідувати 137 наставати 90 настати 116 настоювати 89 наступати 90 наступний 137 АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК наступник 90 нащадок>

Terletskyi_Omelian/Yak_buduvav_i_iak_ruinuvav_ukrainskyi_narod

< українських земель була в його руках. Але знову зачалася руйнуюча робота. Ота ман Запорозької Січи Сірко виступив проти Ви говського, а наслідок цього був такий, що Вигов стратив Лівобереже, а опісля й гетьманську ський булаву. Його наслідник, Юрій Хмельницький мусів увійти в переговори на самостійности України. Ще гірше було -обмеження те, що Україна розпалася на дві части: на Право бережну і Лівобережну, з яких кожна мала свого ГЄТbМа На. руїни гетьманів>