Suchasnist/1986_N07-08_303-304

<, сповнені великої ненависти. Там говориться, що ні- мецьке визволення нічим не відрізняється від більшовицького.10 У звіті від 19 березня 1943 р. говориться: В Умані [...] до наших рук попала летючка ОУН Мельника, в якій між іншим говориться, що німецька окупація України може бути тільки тимчасова. В іншій листівці полковник Мельник звеличується як законний наслідник загиблого провідника [Є.] Коновальця. ОУНм намагається>

Kobylianska/Apostol_cherni

<, обізвався: — А кров Альбінських, а наші противники? — Я її люблю, тату. Хай буде, що буде, а вона мені дорога, — відповів Юліян. — Вона українка і батьки її українці. — Але Орелецька не нашої нації. Кров з кров'ю змішається, і ворожий елемент брав віддавна верх над нами. Стережися, щоб ти не потонув у ворожім таборі. Ти однісінький наслідник Цезаревичів. Заверни, коли час. — Ні, тату. Мій жереб упав. — Заманила у вир. Я, хоч який обезсилений>

Krypiakevych_Ivan/Istoriia_ukrainskoho_viiska_vyd_1992

< до самостійності. Кримський півострів, довкола замкнений морем, давав вигідний захист проти всяких нападІБ; вузьку шийку, що лучить Крим із суходолом, татари перегородили валами й ровами, побудували тут город Перекоп і так забезпечили свої володіння. Хан Хаджі Ґерай (1440-1466. р.) за допомогою Литви звільнився з залежносте від Золотої Орди і проголосив себе самостійним володарем. Його наслідник Менглі Ґерай приняв протекторат Туреччини 1475. р>

< б. Але поляки відкинули ці жадання. Цю невдачу на політичному полі козаки приписували Петражицькому: його скинули з гетьманства й покарали на горло. Його наслідник Тиміш Орендаренко 1633. р. водив 20.000 козаків під Смоленськ на підмогу полякам проти Москви. Але Запорожжя незабаром знову підняло голову. В 1635. р. Іван Сулима, славний зі своїх походів на море, зруйнував Кодак, польський замок над Дніпровими порогами, що мав заступати козакам шлях>

<. І дійсно 28. червня виступило в поході яких 500 умунду- рованих і наполовину озброєних стрільців. Коли сполудня на здви- говому майдані станули вибрані чети стрілецтва до боєвих вправ, саме тоді надійшла до Львова телеграфічна звістка, що в Сараєві, столиці окупованої Австро- Угорщиною балканської провінції Босни, від кулі сербських змовників упав наслідник престолу архикнязь Фердинанд із дружиною. Цим чином мстилася невелика Сербія>

Nevidomyi_Avtor/Istoriya_Rusiv

< та Дорошенкові наставленим, і розголошуючи при тому, що й Гетьман Мазепа потайки на теє годиться, бо він є його нешлюбний син і єдиний по ньому наслідник. А що народ Малоросійський про такі наслідства та переємства, а не менше про союзи та протекції Турецькі й слухати не хотів і всюди, де він показувався, уживав проти нього оборонних заходів і всіляко йому спротивлявся, то Петрик, злостячись на народ, плюндрував і палив його селища, а людей забирав у полон>

Vyshnia/Zibrannia_tvoriv_u_4_tomakh_Tom_4

<, щоб усі радувались, як радується він! Котляревський — наш, полтавчанин! А я — голова міста Полтави! Все було в Полтаві: і Петро І, і Котляревський, і Короленко,— і от він, він наслідник, спадкоємець всієї слави полтавської, всієї історії (аж страшно!) — і він бере це все «как должноє», бо він — народ! Він — молодий, веселий, «искрящийся», бо він — народ! Слава народові, що так уміє оберігати славу, традиції, все! Яке благородство! Дивився я, стара>

<, учителя Стражеска... Учителя, батька... Наслідник Образцова... Честь, славу і гордість України, гордість Києва пронесли вони, славні мужі наші,— Образцов і Стражеско! Хай вічно живе пам'ять про славних, про мудрих, про великих... Про Стражеска й Образцова!.. Умер Стражеско! От людина, яка своєю особою прикрашала Київ. Скільки благородства, скільки розуму, скільки серця було в цієї людини! Скільки ця людина знала! Скільки ця людина навчила! PAGE 469>

Kobets_Oleksa/Zapysky_polonenoho

< слізьми... У Києві живе його син - Кость Миколаєвич, може чулись-те, пане добродію, композитор Верховинець. А якже, а якже, він і одружився там... І ще минулого року, коли не було цього нещастя на нашу голову, цієї проклятої війни, приїздив із своєю дружиною в гості до старого. Аякже.. І що ми тоді пережили, пане добродію, як вони поїхали!.. Бо як тільки поїхали, то донесли на нас сусіди, пане-добродію, що то царський наслідник із Росії приїздив із моїм>

Rakhmannyi_Roman/Ukraina_atomnoho_viku_Tom_2

< окупацією, ані на засланні, ані після свого звільнення. Коли ж зформовано „Галицьку Дивізію" і німецькі урядові кола хотіли в тій справі зміцнити свій авторитет в українській громадськості іменем митрополита Андрея, його наслідник архиєпископ Йосиф знайшов вихід зі скрутної ситуації. Він погодився відслужити Богослужбу в наміренні українських добро- вільців, бо „Церква ніколи не лишає своїх вірних і дає їм духовну опіку в кожній ситуації.” А тим>

< стантинопіль став Стамбулом, а їхній уявний Царгород ще раніше перестав бути керівним вогнищем псевдоуніверсалізму навіть для ближчих його сусідів. Відкинувши концепцію того псевдоуніверсалізму, болгари, вірмени, серби, москвини і навіть волохи та молдавани власними силами і власним розумом взялися оформлювати свої національні концепції світосприймання, наукової суверенности і політичної самобутности. Наслідник державної спадщини Великого>

Chykalenko_Yevhen/Schodennyk_1907-1917

< над ними в справі образи величности. Виявилось, що в телеграмі про недугу наслідника в реченні, що наслідник минулої ночі “без перерьіва спал 8 часов” в слові “спал” замість букви “п”, над- руковано “ц” тобто коло букви “п” знизу є малесенький хвостик. Студенти доводили, що вони в цьому не винні, бо так видрукувано газету в друкарні і таку їм видано з редакції “Южной Копійки”. Слідчий же сказав, що коли їм донесли про таке злочинство, то вони зараз>

< по-старому. - Ну, вибачайте, якщо так, то ми зробимо свою Україну і посадим свого ко- роля! - обізвавсь молодий високий гвардієць з полтавським акцентом. Я так був цим здивований і вражений, що у мене вирвалось запитання: - Цебто як так?! - Дуже просто, - відповів гвардієць. - Ви знаєте, як зачалась війна? - Читав у газетах, - відповідаю. - Е, що там в газетах пишуть! От я вам розкажу. Коли приїхав австрійський наслідник у Сербію, так наш>

Kobylianska/Cherez_kladku

< до штахет. Через кілька хвиль стояв він біля мене. — Що, ти шукаєш, як за хлоп'ячих літ, золотої мушки? — спитав я. — Ні, — відповів він, усміхаючися. — Я зайшов сюди, щоб відвідати дівчат. Тимчасом чую, вони всі йдуть сьогодні, і то зараз, до твоєї матері. Я жду тут, щоб позбирали свої зонтики, бо хочу їх відпровадити до вас. — Це правда. В моєї матері сьогодні якась «кава», бо чую, що наслідник мого батька разом з жінкою приходять>

Ivanychuk/Khresna_proscha

< моря, яке бачив у своїх віщих снах Чингіз–хан, що захлинається вона в руській крові… Та ні, мусять тремтіти й вони — угри, ляхи, франки: йде ж бо могутній нойон, найкращий в орді лучник, наслідник самого Субудая, котрий брав усі руські городи іменем бездарного Батия… Невже доведеться самому давати останній бій? Самому… Може, й справді, як мовлять у народі, Господь урятував Данила із пастки над Калкою і не дав топтатися диким ординцям на його тілі>