Знайдено 70 текстів.
<. Але на нього напав раптом невимовний сором. Коли він побачив нагі, стрункі дівчата з розпущеними косами, йому хотілося скрикнути і пуститися навтіки. Він не знав, що йому діяти. До нього підскочила Катерина і почала швидко роздягати. Кожний дотик її пальців пік його. Він тремтів, боронився, борикався з нею, але Катерина роздягнула його і викупала. Туман стоїть над річкою. Бризки води у місячнім сяйві і плюскіт дівчат, що купаються, турбує>
< змагатися, борикатися... О, тоді хай Бог боронить. Тоді ворожнеча до віку не минула б. Ви знаєте, що наші... дехто навіть до церкви не хотів ваших допускати. От Їй-Бо! Не гріх, що божуся. До церкви... І таке може статися... Що ж... Народ є народ, до того темний... Дядьки частувалися й закусували. Матвій із болем серця випивав кожну чарку. Не подобалося йому таке «наше» ставлення справи, але що ж подієш... Колись може навчимося, а тепер добре>
Lazorskyi_Mykola/Hetman_Kyrylo_Rozumovskyi
<, а ми всі підемо таки на канальські роботи, або й ще щось гірш того, коли будемо борикатися. — А то так, — притакнув старий козак, — мовляв, ми старші. — Москва причепилась до нас, як шевська смола. Тепер вона усуне Колегію управи, то правда, але натомість дасть резидента, тобто парсуну, яка крутитиме нами, як циган сонцем: той резидент нікого не питатиме, а робитиме, що скажуть згори. В Гетьманщині>
Lepkyi/Kazka_moho_zhyttia_zbirka
< ховав для нього щонаймякші шматочки мяса, або давав йому булку, мочену в молоці. ХОТІВ жити І знов одного дня, коли батька й мами не було в хаті, малий нехотя підслухував, як Яницька казала до дяка Іллі: — Дивіться ви, таке марне а борикається з „нею”. Тих здмухнуло, як пух, а він тримається. Може Бог дасть, що й видужає якось. Старий і дужий не ізитримаз би того, що воно таке марне>
< в голові таку безліч ямбів і трохеїв. — Ось воно як! — казав до мене — Хай знають, як мені легко було б стати їхнім поетом, але я всетаки писатиму для: своїх і по свому. Слова дотримав і тільки раз спроневірився рідній літературі. Тоді, як був на студіях у Відні і тяжко борикався з 6L дою, написав по польськи сензаційну повість „Дзіка Ру- жичка”. Друкував її у Відні місячними зшитками>
Shaian_Volodymyr/Vira_predkiv_nashyh
< обтяжував його члени. Пам'ятаючи про свої перемоги над прабезвладом, напружив усі свої сили і рвався серцем і душею, але чим більше борикався, тим гостріший біль проймав його тіло. А болюча свідомість безсилля бога супроти диявола розпалила в його грудях ціле пекло і великий, необнятий, божеський біль заволодів серцем бога. І в болю цім віднайшов він відчування світу, але на те лиш, щоб побачити шаленіш космічний танець Борути. А кожний його крок>
Franko/Zibrannia_tvoriv_u_50_tomakh_t16
< їх на землю. Ще раз залунали скажені крики, ще борикалися напідсили монголи з тухольцями, але недовго. На кождого з героїв навалилася ціла юрба монголів — і всі полягли головами. Тільки Максим сам один стояв іще, мов дуб серед поля. Він розсік голову тому монголові, що скочив був на нього, і саме замахнувся на другого, коли втім якась сильна рука залізним стиском ухопила його ззаду за горло і кинула ним до землі. Упав підступно повалений Максим>
< станув. Тоді його спіймали, виставили шибеницю і привели вішати».46 У Добшинського47 оповідається про спіймання Яношика трошки відмінно. Його не могли на свободі ніяк спіймати. Удалося се аж зимою в хаті. Але й там дармо борикалася з ним громада гайдуків. 43. «Zbior wiadom. do antr. kr.», VII, 3, ст. 67-68. 44. Z e j s z n e r, op. cit., ст. 155. 45. Оповідач забув тут, видно, що сказав перше: Яношик не мав при собі ані сорочки, ані череса. Так само>
Lepkyi/_Z-pid_Poltavy_do_Bender_Krutizh
<, кращого наслідника, як Андрій Войнаровський гетьман навіть не міг би собі бажати. Він, хоч молодий, але бувалий, політично підготовлений і характером певний, він більше, ніж самим собою, дорожив би тим насліддям, яке йому дядько лишив би. Тільки одно. Йому бракує охоти, а може, і снаги борикатися з внутрішнім ворогом, з козацькою каверзою, з зазіханням на владу, з незаспокоєним бажанням наживи.Тому-то й дивляться на Войнаровського, як на пана>
< слідство. Заборонили. Сини могли боротися, а я ні? Не уступив і продовжував відправляти по-українськи. За це позбавили права священослуження. А коли я ще борикався, згодом цілковито звільнили. Селяни заступилися за мене. Ну, й їм всипали. Та вони до цього більше звикли: поглузували, посміялися і все забулося. А я все-таки мусив вибратися з села, залишитися без шматка хліба. Старий зітхнув. — Та це була перша дія. Дочку, яка сиділа другий рік>
< червоного півня пустили зумисне. Стефаник знав навіть злочинця, але повів його не до криміналу, а на сторінки твору. Виник задум новели «Палій», з конкретного факту випливали глибокі соціальні узагальнення. Почалося творення новели. Спочатку — листи. Розповідаючи друзям про задум, письменник шліфує думку, відпрацьовує слово, різьбить образ. «Я тепер борикаюся з пролетарієм сільським, з палієм, з анархістою,— повідомляє майбутній дружині Ользі Гаморак>
<? І розпукалася 2 від кашлю. Коло баби сиділи діти. Як баба синіла і заходилася від кашлю, то вони всі дивилися на бабу цікавими очима і все показували пальцями на бабу та говорили: «Аді, аді, баба вже умирають». А як баба відкашлялася, то все говорила до них: «Де, де, дітоньки, моя смерть забула за мене». Але Митрові вже остогидло борикатися із здриві- 1 Резигнація — зневіра, відмова від чогось. 2 Пукати — стукати, а також тріскатися, рватися. 37 лими>
Koroleva/Quid_est_veritas7__scho_ie_istyna7
< у водяну „лійку”, що крутилася чорториєм у штучному озері. Бачив, як ще одну мить архітект борикався з хвилями... — Збожеволів?... Рятує Тиберієву статую?... — тьмяно пропливло Каєвою думкою. Але Евенцій уже зник, всмоктаний водово- ротом. Ще мить — і в лійці закрутилася, як нетривка пам'ятка по ньому, червона смужка його крови... А за хвилину не було вже й води: вода пішла в землю. Натомість>
Час виконання пошуку: 6.9 c