Знайдено 70 текстів.
<. Ще кілька стовпів, хоч з другого боку підрізати, ще треба перевезти човни, що їх забуто в шуварах, ще бельки забрати, щоб ворог не мав готового матеріалу під рукою, — ще, ще!.. — Кидайте місті — гукали їм з валів. — Біжіть, бо замикаємо брами! З жалем дивилися на недокінчену працю. Бігли в замок. Двох смільчаків борикаються з глибоко вбитим палем. Вирвали і його та пустили з водою. Хай пливе і хай дає людям знак, що Батурин зірвав за собою останні>
<. Ще хвилина, луск, тріск, гук кістяк валився на постелю з диму, сажі, з румовища. Так гарячо було, що шибки з вікон топияися й котилися блискучими кулями. Ніби город плакав останніми, жгучими сльозами. На подвір'ях, як гори, лежали живцем зажарені коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і жареного м'яса. Загулювали ніс, спирали віддих v груди, щоб не чути того, і йшли дальше крізь огненне море. Люди, як круки, літали кругом. Жінки борикалися>
< — це одинока рада в такому моменті. Товпа дісно зупиняється, пробує супротивлятися, але побачивши, що годі, повертається грудьми до ворога. Він недалеко, кроків, може, двісті, борикається зі жмінкою сердюків, що перші прискочили, завваживши зраду. Не піддаються, живим муром виростають ворогам на дорозі. Але їх мало. Треба їм на поміч поспішати. — В кого мушкет або сокира — вперед! Декілька мужчин вискакує і біжить на певну смерть. Інші починають>
< хожда грудка землі. Батурин борикається зі смертю. А вона лежить безсила й чекає кінця. Ця свідомість доводить її до розпуки. Збирає останки виснажених сил, підпирається руками, сідає. Насилу відчиняє повіки. Хоче бачити, що тут діється. З глухого рогу видно море пожежі. Торчать димарі, валяться останки сволоків, кроквів, лат. Батурин дотліває. Чорні тіні людей перебігають туди й назад, одинцем і гуртами, шукаючи виходу з того пекла>
< з власної руки. Хай з Богом спочиває. Рахунок, значиться, не найгірший. І Меншиков глянув кругом стола. Офіцери сиділи, як і перше. Сонний майор, не виносячи мовчання, борикався зі сном. Кліпав своїми вузькими очима. Той, котрого копнув сердюк, вже не жовк і не зеленів, але все ще тримався за черево руками. Горілка з перцем розігрівала його. В деяких очах помітне було здивовання. Сенсація. Єсть нова тема до "коришпонденції". Але щирого жалю>
Holubets_Mykola/Velyka_Istoria_Ukrainy
< консеквенції з заяви галицького намісника. Одноцілий до тепер «Руський Клюб» роздвоївся. Коли посол*Наталь Вахнянин**посол Романчук**Січ* Даремне борикався Вахнянин заявляючи — «ухвалюйте опозицію, а я з обраної дороги не зійду», бо мовляв, «у політиці не можна бути нервовим, а треба виждати»… Подавляючою більшістю чотирьох пятих голосів, Народня Рада приняла внесок Евгена Олесницького, такого змісту: 1. Збори заявляються тільки за політикою обоснованою>
< найскрайніших чорносотенців-реакціонерів та явних ворогів українського, визвольного руху. Сам Скоропадський, хоч і оживлений гетьманськими традиціями свого роду, «українізований» в палкі дні революції, мав чимало доброї, але слабої волі. Спосіб, у який він дійшов до влади, як теж елєменти, на яких оперся, насторожили проти нього український загал і він, зданий на ласку й неласку німців та своїх «хліборобів», безуспішнй борикався з їх реакційністю>
<. І раптом ісп'яніла, сказилась од маленького скла! Схід іще пручається, борикається, випікає вогнем, топить у крові, душить газами хоробу. Жовто чорна раса здоровіша — може хоч пручатися. Розуміється, їй не до Європи, не до ря туаання других — себе б урятувати. Мовчать апарати. Та й про що їм говорити? Вони ще час од часу подають знаки життя, бо Каесемові треба говорити з Ін тернаціональним Центром Сонячної машини. Інтернаціональний Центр іще не розвіяв>
<, що може в світі бути. Вони підкрадаються до стайні з великим ломом та французьким ключем у руках. Хочуть виважити двері і викрасти коні. Володько перший помітив злодіїв, забув за своє велике горе та образу і гукає: — Тату, тату! Злодії! Батько миттю кидається до дверей, які злодії вже встигли виважити ломом, але в його руках нічого немає, чим міг би одігнати злодіїв. І коли батько кидається на них та починає борикатися з одним, другий хапає сокиру>
<. Як баба синіла і заходилася від кашлю, то вони всі дивилися на бабу цікавими очима і все показували пальцями на бабу та говорили: «Аді, аді, баба вже умирають». А як баба відкашлялася, то все говорила до них: «Де, де, дітоньки, моя смерть забула за мене». Але Митрові вже остогидло борикатися із здривілими чобітьми. Шпурнув під лаву та й почав сваритися. — Коби-м вам на смерть лагодив, то би ми легше було. Ані вбути, ані вгорнути, ані нагодувати>
<, ідеальний. Про милість вашу висказувався з великою пошаною, здоровити велів. — Спасибі. А діло? — Діло нелегка річ. — Нелегка? — Так, бо милість ваша дуже багато жадають. — Я багато жадаю? Отець ректор жартує собі. Не жадаю більше, ніж мені належиться. Годі з одної біди в другу лізти, з ярма в шлию, з-під кнута під канчук. Подумайте! Коли б я тепер віддав Правобережну Україну, після того, як вона довго борикалася за свою незалежність>
Lepkyi/Z-pid_Poltavy_do_Bender
< би. Тільки одно. Йому бракує охоти, а може, і снаги борикатися з внутрішнім ворогом, з козацькою каверзою, з зазіханням на владу, з незаспокоєним бажанням наживи. Тому-то й дивляться на Войнаровського, як на пана, бо він не любить підлабузнюватися старшинам і не хоче здобувати собі мир поміж козацтвом. «Високо голову несе», — балакають про нього. Остається Орлик. На нього вся надія. Орлик один може рятувати справу. Найкраще, коли б так залишився й надальше>
< це був, чи хвиля, Чи неувага, чи знесилля, Бо враз бурун мене залив. =============================================================================================================================================================================== Як я з рікою борикався, То певно мотузок урвався І в воду канув весь мій крам… Хоч осяг був і молодецький, Та став я, як святий турецький, Чи як прародич наш Адам>
< — Не дай, о Боже, згйнути мені! Пер Ґінт: Геть! Кухар : Геть ! Пер Ґінт: Убіо! Кухар: „ Я теж, як треба! Пер ҐІНТ: Йди геть, а то дістанеш в лоб — Не має місця тут для двох — пусти! Кухар : Я анаю, геть ! Пер Ґінт: Ти геть! Кухар: Як так, то — на! (Борикаються оба ; кухар ударився в руку так, що вона впала обезсилена. Дерояиться судна другою рукою.) - 118 _ Пер Ґінт : Узяв ти руку ? Кухар: Змилуйтесь, коханий! Яж батько дітям h Пер Ґінт>
< їх на землю. Ще раз залунали скажені крики, ще борикалися напідсили монголи з тухольцями, але недовго. На кождого з героїв навалилася ціла юрба монголів— і всі полягли головами. Тільки Максим сам один стояв іще, мов дуб серед поля. Він розсік голову тому монголові, що скочив був на нього, і саме замахнувся на другого, коли втім якась сильна рука залізним стиском ухопила його ззаду за горло і кинула ним до землі. Упав, підступно повалений, Максим, і над ним>
Час виконання пошуку: 6.0 c