Samchuk/Mariia_Choho_ne_hoit_ohon_Vidnaidenyi_rai

< від шовкової кравати до білої шку- ри грудей виключно. – За що ти її?! – труснув я ним. Він запручався. Він протестував. Я не смію втручатися в його “особисті справи”. Чорт бери всі особисті справи. Мій кулак, який ніколи не відзначався скромністю моєї душі, майже любовно торкнувся його щелепів. Він крикнув і досить швидко клякнув додолу. Я ніколи й не сподівався, що він ані не спробує борикатися зі мною. Перед моїм розжареним, лютим>

Franko/Poezii_Moisei_Ukradene_schastia

< Від Мойсея востаннє Аж униз на гебрейські шатри, Мов батьківське прощаннє. А по таборі пострах ішов: «Боже, щоб у сю хвилю Не закляв пас пророк, бо клятьба Мала б дивную силу! Від такої молитви тремтять Землянії основи, Тають скелі, як віск, і дрижить Троп предвічний Єгови. І як він заклене нас тепер, І як сонечко сяде, То весь люд і весь край сей вночі Без полики пропаде». А Мойсей борикався, горів, Добивався до ціли, А як ніч>

Stefanyk/Klenovi_lystky_zbirka

< за що ні так тєж- ко караєш? І розпукалася від кашлю. Коло баби сиділи діти. Як баба синіла і заходилася від кашлю, то вони всі дивилися на бабу цікавими очима і все показували пальцями на бабу та говорили: «Аді, аді, баба вже умирають». А як баба відкашлялася, то все говорила до них: «Де, де, дітоньки, моя смерть забула за мене». Але Митрові вже остогидло борикатися із здриві- лими чобітьми. Шпурнув під лаву та й почав сваритися: — Коби-м вам>

Akagoshi_Iris/Perehuk_dvokh_nad_bezodneiu

< це і не зовсім так. Я кожний день, незалежно від погоди, входжу в море, борикаюся з сер- дитими хвилями, а потім дрожу, як осиковий лист. В кімнаті, де нас живе 5 осіб, не вельми принагідна обстановка для зосередження. Тому кожен день бе- ру письмові причандалля з собою на море з наміром писати Тобі. Але аж сьогодні я пишу, бо в небі кипить сонце і я купаюся в його променях і утотожнюю їх з Твоїми почуттями до мене, з Твоїм великим серцем і думками, які>

Franko/Pid_Ukrainy_iednaimos_prapor_Vybrani_tvory

< Єгови. ===================================================================================================== І як він заклене нас тепер, І як сонечко сяде, То весь люд і весь край сей вночі Без полики пропаде». ======================================================================================================== XVІ === А Мойсей борикався, горів, Добивався до ціли, А як ніч залягла на горі, Впав на землю зомлілий>

< доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею! А потім, обертаючися до своїх монголів, що стояли над берегом яру, він крикнув: — Далі, скачіть на них! Нехай скінчиться та різанина. Лиш сього (показав Максима) не тикайте! І разом, мов важка скала, скочили монголи згори на непобіджену ще купку героїв і повалили їх на землю. Ще раз залунали скажені крики, ще борикалися напідсили монголи з тухольцями, але недовго. На кождого>

Finskyi_narod/Kalevala

<, він в кулак стискає пальці, в боротьбу пускає руки, за ті покидьки рибині, за ікру та кість щупачу. Борикалися і бились, 30 та немає переможця. Один одного б'є дуже, та приймає й сам удари. І, нарешті, вже повторно день на другий чи на третій свій овес Калерво сіє за селитьбою Унтамо. Це вівця Унтамо сміло той овес Калерво з'їла, а злелютий пес Калерво 40 розірвав вівцю Унтамо. Унтамойнен загрожає свому братові Калерво, що заб'є весь рід>

Franko/Zibrannia_tvoriv_u_50_tomakh_t14

< і з вибалушеними очима. Андрій осмотрив трупа і переконався, що нещаслива довго борикалася, заким улягла перевазі, — по чім, за- певно, уже страшно покалічена, зістала удушена. Андрій застав матір, занятую топливом і чогось неспокійную. Вітця десь не було в хаті. З упреком,крізь котрий світила ясно матерня любов, повітала мати Андрія. — Де ж твоя молода жінка? Чи не ласкава була хоть заглянути в нашу хату? А правда, она графиня, а ми бідні хлопи>

Franko/Tvory_v_dvokh_tomakh_Tom_1

< пропаде». XVI А Мойсей борикався, горів, Добивався до ціли, А як ніч залягла на горі, Впав на землю зомлілий. Захиталася скеля під ним Із усіма шпилями, І безтямний лежав він, немов У колисці у мами. Якась пісня тужлива над ним Сумовито бриніла, І рука колихала його Пухова, сніжно-біла. І почулися тихі слова: «Бідний, бідний мій сину! Ось що з тебе зробило життя За маленьку часину! Чи давно ж я плекала тебе І водила за руку>

Franko/Ukradene_schastia_zbirka

< Трон предвічний Єгови. І як він заклене нас тепер, І як сонечко сяде, То весь люд і весь край сей вночі Без полики пропаде». xvi А Мойсей борикався, горів, Добивався до ціли, А як ніч залягла на горі, Впав на землю зомлілий. Захиталася скеля під ним Із усіми шпилями, І безтямний лежав він, немов У колисці у мами180. якась пісня тужлива над ним сумовито бриніла, І рука колихала його Пухова, сніжно-біла. І почулися тихі слова>

Stefanyk/Moie_slovo_zbirka

< дивилися на бабу цікавими очима і все показували пальцями на бабу та говорили: «Аді, аді, баба вже умирають». А як баба відкашлялася, то все говорила до них: «Де, де, дітоньки, моя смерть забула за мене». Але Митрові вже остогидло борикатися із здривілими чобітьми. Шпурнув під лаву та й почав сваритися: — Коби-м вам на смерть лагодив, то би ми легше було. Ані вбути, ані вгорнути, ані нагодувати — таки нічо не мож настарчити. Ходіть-ко трохи 6od>