Horlis-Horskyi/Otaman_Khmara

< та ставай за рогом цього коліна. Як я візьму дозорця за горло й почуєш, що він борикається — підбіжиш на поміч. Тільки як почуєш, що він зайшов — ані шелесни! — Ну-ну… — дзвонив зубами Бенчик. — Або знаєш що? — лишайся в камері. Я як скінчу все і відчиню двері — прийду за чобітьми й за тобою. — Ой — ні! Я тепер вас не покинуся. Ви його за горло — а, я за руки… Хмара стиснув руку Льові і лігши на підлогу прослизнув боком в діру. Бенчик поставив коло>

Sichovyk/2013_N10

<"? відповідь була: партія більшовиків. Була аксіоматичність ідеї, жодних сумнівів, ніякої половичастості, була сміливість думки, виразне "Так" і виразне "Ні". А хаос Лежала в тому велетенська атрактивна сила, для маси, що шукає твердого проводу — наказу, — сила, яка — незалежно від її змісту (позитив чи негатив) – завжди стає над силою, в якій її "3а" нерішуче борикаються з її "Проти"... Збуджена національна>

Lomatskyi_Mykhailo/Z_hir_Karpat

< ловить Юрійка зубами за плече ,та Юрійко не чує болю, — борикається 93 дальше з вовком. Васюта кричить. Зачуває крик Шалапа- тюк — біжить на рятунок із ножем у руці. Юрійко вириває з руки той ніж і коле ним вовка раз, другий і третій. Гине вовк, стає Юрійко на ноги, залитий кров'ю вовка і власною з плеча. Йдуть усі троє в стаю. Васютка змиває з плечей кров теплою водою>

Yevshan_Mykola/Krytyka_Literaturoznavstvo_Estetyka

<. Він їх відокремлює від всього іншого, і тим вони зизикують на силі і величині. Нагадують якісь різьби, з грубшого тільки оброблені, в яких світиться ще первісна дикість і велична краса неотесаних зламів каміння. Неначе ще бачимо, як серед німого крику борикається з тими зламами поет, щоб викувати в них свою душу, дати їм форму. Дух Стефаника має в собі щось з сили та могучости блискавки, що освічує>

< основ,— творчість уся Винниченка стає протестом і “новою землею”. І тут весь чар її. Вона мусить захопити кождого, хто перший раз зустрів її; вона відразу відграничує нас від скучних зітхань і вводить нас в кипучий вир життя, в його процес; ми віднаходимо в ній знов живий людський організм, який активну бере участь в тому процесі, творить життя, напружує мускули, борикається... Так ми мусимо дивитися>

Chaikovskyi/Za_sestroiu_vyd_1947

< сестра. . . Цей обернувся і вхопив Павлуся теж. Стали борикатися. Павлусів противник був старший і дужчий. Він ухопив Пав- луся півперек і тиснув цупко руками. Оба червоні, мов буряки, стали змагатися. Зараз обступили їх інші і придивлялися, хто кого переможе, хоч усім здавалося, що Павлусь не дасть ради. торкнути, а то поб'ю ... мене«.. . Та воно не так сталося. Павлусь підніс вгору свого>

Kravchenko_Uliana/Tvory_Povne_vydannia

< громаду зір та спиніть ярке проміння, що від них пливе в простір! Заломіть ту міць, що цвіти розвиває в теплу яр, остудіть нутро землі та придусіть вульканів жар. Та іскор, що їх кидає ґеній ув уми людства, що в житті злиденнім сяють сонцем, погасить дарма! Силу духа, що любови йменням і братерства всіх борикається, в закови закувати — хто б це міг? Хто сумління на терпіння братнє заглушить? Бурним хвилям світлого стремління хто знайти>

<... у мене мрії-бажання народу мойого... * Нема проблем, які були б не інтересні для мене, або невловимі... Абстрактні філософічні теми, лірика рефлек- сійна, містика це моє живло. А брати літерати хотіли б, щоб я з більшою увагою гляділа на реальний світ. Та для мене дійсність дивніша за сйіт мрії... Дивне, що люди про щось перечуться, за щось борикаються... Не тут дійсність... Моє "я" часто відходить від неї, а лишається тільки тінь>

Chekhut_Bohdan/Ridnymy_plaiamy_zb

< виявляли свій пе- реляк і... подив. Отак борикалися ми майже три го- дини. Завеликий таки був вантаж на нерівномірно гли- 132 бокіїї воді. Нарешті за Волцневом висіли наші пасажи- ри на беріг, радий-не-радий вискочив і пес, що тут пре- гарно себе почував. Сонце схиляється до заходу. Прощавайте, гості, ми самі рушаємо в дальшу мандрівку. * * * Старий Цик на переді, за ним обернені назад три пари гребців>

Lazorskyi_Mykola/Stepova_kvitka_vyd_1992

<, борикатися... утніть краще козацьку пісню... — Якої, пане-брате? — Та хоч би й тої, як квочка козацьку долю вбила,— просив жартун. Всі сміялись, хтось з гурту вже заводив: «Гей, гук, мати, гук».. Гурт підхоплював з такою невимовною тускнотою, що мимохіть всі нашорошено, пильно дослухались... Кожному ввижався загартований в боях козак- нетяга, кожен чув кінський тупіт по тій «веселій доріженьці, де козаки йдуть»... Вусаті «сцудеї» вміли співати>

Horbovyi_Mykhailo/Hutsuly_u_vyzvolnii_borotbi

< лунає оклик "Слава!". Допалаємо окопів! Москалі не подаються. Бороняться завзято! Недаром гвардійці… Треба остряками викидати їх з окопів. Як дві хмари, гонені супротивними вітрами, з лоскотом і громом зударяються зі собою й дужаються хвилину, поки дужча не прожене слабшу, — так і тут зударилися дві лави грудей і стали борикатися… Це найбільш кровавий, найбільш жорстокий, а заразом і вирішальний момент! Тільки й чути було пронизливий свист>

Lazorskyi_Mykola/Stepova_kvitka

< про дівчат «з карими очима й чор- ними бровами». Були й такі безжурні, що любили співати та й інших тягли до гуртових пісень: — А годі вам, пани — спудеї, борикатися . . . утніть кра- ще козацьку пісню ... — Якої, пане-брате? — Та хоч би й тої, як квочка козацьку долю вбила, — просив жартун. Всі сміялись, хтось з гурту вже заводив: «Гей гук, мати, гук» ... Гурт підхоплював з такою неви- мовною тускнотою>