Знайдено 28 текстів.
< й потяглися 195 до виходу. Жан-Ів ледь стримував зітхання. «Гайда на дискотеку», — запропонував він. У диско-залі було десь з півсотні людей, але танцювали переважно самі ведучі. Ді-джей поперемінно вмикав техно та сальсу. Нарешті кілька пар середнього віку спромоглися на сальсу. Ведучий у ластах ходив між танцюючих пар, плескав у долоні і вигукував: «СаІіеШе! Саііепіе!»1 Своїми вигуками він тільки ще більше лякав їх. Я прилаштувався в барі і замовив>
< руки і ді-джей на радіо захлинається бадьорим вереском на півслові. Зловтішно вишкірююся, уявивши, ніби він змовкає назавжди. Доля ж мені не всміхається, вона вишкірюється, не гірше, ніж я зараз. /Ше-ет/ Та знаю: лише гарним дівчаткам Святий Миколай кладе подарунки як не під подушку, то під ялинку. А я цього разу навіть труп деревини, що розсипає на всю квартиру свої голки, мов частинки відмерлої шкіри, не притягла у своє житло. Але ж/ай'м вері>
Ukrainskyi_tyzhden/2013_N42_310_Likuvaty_budemo_chy_zhyty_khochete7
< для організаторів: двоє з учасників із Нью-Йорка. Тому у Львові був своєрідний ексклюзив. Весселтофт хоч і не зірвав даху, але продемонстрував багато своїх талантів та концепцію. У компанії саксо- фоніста, басиста, барабанщика та двох перкусіоніс- тів, один із яких іще й ді-джей, сам Весселтофт пограв на роялі (достобіса майстерно!), на Wurlitzer та на якихось вінтажних електронних штукенціях теж поба- вився в ді-джея, довівши обопільність>
Beigbeder_Frederic/Windows_on_the_World
< Bar On Earth плавав над ватно-туманним морем. Праворуч крутелики споглядали за морськими відображеннями вогнів Брукліна, ліворуч не було видно нічого, окрім цієї білої вологої ковдри, якою можна вдосталь намилуватися з ілюмінатора літака. Всесвітній торговельний центр був смугастим: уявіть дві колони Бурена, тільки заввишки 410 метрів. Ді-джей напустив диму, біла крижана хмара повільно 77 розпливалася по танцполу. Ми гарцювали на замороженому>
< стає мене жалко і вони співають самі. Хароші люди до нас на концерти ходять, добрі і красиві. Одного разу мене замучила совість, що їм доводиться отак от співати замість мене, і я вирішила: нам треба більше репетицій. І все буде прекрасно. І люди нарешті зможуть відпочити і послухати музику, а не рятувати перелякану Карпочку від самогубства бритвою (електро, вкинутою в ванну). Тут як тут Ступакіо, наш ді-джей, відшукав прекрасну, доступну>
Illienko_Yurii/Za_ukrainsku_Ukrainu_vidkrytyi_lyst_ukraintsiam
<. І не питай потім, по кому б'є подзвін. П. О. Ваші відозви і відкриті листи — то особис- тий біль чи це застеремсення нам? 212 Ю. I. Я не пророк, не театральний суфлер і, хвала Господу, не ді-джей на Майдані. Вадим Скуратівський, відомий на Україні культуролог, професор, доктор філо- софії, який подивився мій фільм "Молитва за гетьмана Мазепу" сказав, що жанр фільму дуже дивний — "крик української душі>
< вагітна молода жінка. Видно, що вона у жалобі — вся в чорному, з покритою головою, спирається на заступ. Біля її ніг лежить дурне шовкове серце. *Вагітна молода жінка:* Раптом несамовито регоче, поступово зникаючи в мороці. Більшість панянок у театрі вже зомліли від задушливого смороду, решта попріли у переповнених памперсах і сидять сполотнілі, пожовкло-зеленілі або розчервонілі, стікаючи потом. Закривавлений ді-джей вмикає барабанні соло>
Solodchenko_Iryna/Nepryrodnyi_dobir
<. Наталя знову зашепотіла щось про те, як вона ходила до клубу, як там було класно і ді-джей прикольний. А Андрій жував салат із крабових паличок, який йому підкладала невгамовна невістка, та прислухався до Стаса. Той вже дав хрещеному чистий спокої й навскоси столу повідував тітці подробиці своїх негараздів. Він жалівся, що клініка витратилася на коштовні ліки, які начальнику АТП навіть у рахунок не включили…. А тому все гірше й гірше. Шеф нарешті>
< з динаміків, як тут же я довідався, що музику записував на студії в Андоррі її друг — ді-джей, «нормальний чувак», але зловживав антидепресантами. — Там усі в Андоррі мають затяжні депресії, місто в глибокій ущелині, скелі давлять на тебе — цілодобово, круглорічно. Всі андорці такі подавлені, із ними просто неможливо спілкуватися. А зимою особливо. Ти ж розумієш, там Альпи, вічні сніги. До речі, минулого року я їздила в Андорру на лижі з моїми друзями зі>
Ukrainskyi_zhurnal/2008_N05_35_1968
< — як на лауреата Нобелівської премії й одного з найпотужніших інтелектуалів минулого століття. Замало — як на блискучого поета, який упродовж усього життя раз по раз „дебютував“ новими візіями по- езії, не замикаючись у рамках свого покоління. Замало — як на людину, хайло Лантух), у записі брав участь також ді-джей. Власне, учасники не зараховують свою музику до жод- ного жанру; пост-роком її назива- ють через відповідність>
Час виконання пошуку: 3.3 c