Знайдено 20 текстів.
Ukrainskyi_narod/Davnii_ukrainskyi_humor_i_satyra
< надсадила-м ся, Та й ще кажуть люди, що я не журюся! 10 А я журюся, піду удушуся, Удушуся нині, нині, В пуховій перині, перині. Ах, ах, зажурила-м ся, Скрипками, дудками надсадила-м ся, 405 15 Та н ще кажуть люди, шо я не журюся! А я журюся, піду завішуся, Завішуся нині, нині Хлопцеві на шиї, шиї. ДУМА ПРО ТЕЩУ Приготувався зятенько для свей тешеньки на честь, на бенкет. Накупив хмелю З сім кіп жменю, Намочив ячний колос, 5 Учинив великий солод>
<. Наварив пива. Начинив зятенько з тещею дива! Убив чмеля, наситив меду, Зазвавши тещеньку к собі на беседу. 10 Убив синицю На бужаницю. Поїхав же зятенько на уловання, Для своей тещеньки на спомагання — Звірці імати, 16 Свою тещеньку та годувати. Убив же комара, Насолив бочку того масла. Убив воробця, Навішав полтів *° Начинив ковбас. Все то не для нас,— Для своєї тещеньки, для ласкавої, добротливої, зичливої. Зарізав муху Для тещі в юху. 25 Надавив>
< комашок, Наварив галушок. Все то для свей тещеньки ласкавої, для зичливої! Убив же вош Для тещеньки в борщ. Сала, солонини. 406 30 Убив же блоху. Наварив гороху. Приїхав зятенько, Приїхав батенько До свої тещеньки просити на честь, на бенкет: 35 «Тешенько, Жінчина матінко, Прошу ж я тебе На честь для себе!» Стала тешенька одмагати, 40 Стала тешенька ся прохати: «Не піду, зятеньку, Не піду, батеньку! Не маю і з ким, Не маю і з чим, 45 Не маю і на чім>
< хоч на світання! Наготував я тобі добре снідання!» Не могла ж тешенька як од свого зятенька та одмовиться, Лиш таки к зятьові поволоктися! Достала тешенька коня вороного, 85 Возка мальованого Поїхати на честь, на бенкет до свого зятенька, до коханого. Поїхала тешенька до свого зятенька на честь, на бенкет, на халазію 1 На которий день та на неділю. Як узяв зятенько свою тещеньку та під плечиці, 90 Повів же зять тещу та до світлиці. Посадив же зятенько свою>
< тещеньку к столу плечима, К стіні очима, Щоб же тещенька у свого зятенька по стіні блохи і мухи лічила! Треба тещеньці горілочки, 98 Аквавіточки, Дротованих гужечок, Солодкого меду, Дубового кия, П'яного пивця, 100 Голоблі кінця! «Мої милі служки, Подайте мні дротованії гужки Зв'язати тещеньці ручки та ножки!» Частував зятенько свою тещеньку горілкою, 105 Аквавітою, 1 Частування. 406 Дротованими гужками, Щоб не брикала теша ніжками. Солодким медом>
Vilde_Iryna/Tvory_v_piaty_tomakh_T2
< злегка, і ніхто, крім самого бога, не знає, що в нього на серці твориться. Зятенько знову не ночував дома. Цить! Ніхто не сміє — ні довірений слуга, ні близький сусід — знати, що господар молоденький не спав у хаті. Газдівство Курочок обгороджене високим парканом з дашком з цинкової бляхи, наче старовинна гражда. Відколи Штефан прийшов на це обійстя, то хвіртка замикається тут і в білий день. Свій знає спосіб, як відчинити, а прийшлий поцокає>
< б їх у піч кинути чи у гноївку запорпати, дала вона їх Дмитрові у руки. Курочка не знає, де, в кого і скільки заробляє його зятенько, але по тому, що люди говорять, то страшні суми перепливають через його пальці! А все то коні! Ой, коні, коні. Коні були причиною, що взяв він того чорта до себе в наймити. Коні заважили на тому, що погодився взяти його у зяті. Коні багато винні, що той дідько хати не держиться. Коні сунуть йому гроші у руки, аби мав>
Makhnovets_Leonid/Davnii_ukrainskyi_humor_i_satyra
< надсадила-м ся, Та й ще кажуть люди, що я не журюся! 10 А я журюся, піду удушуся, Удушуся нині, нині, В пуховій перині, перині. Ах, ах, зажурила-м ся, Скрипками, дудками надсадила-м ся, 405 15 Та н ще кажуть люди, шо я не журюся! А я журюся, піду завішуся, Завішуся нині, нині Хлопцеві на шиї, шиї. ДУМА ПРО ТЕЩУ Приготувався зятенько для свей тешеньки на честь, на бенкет. Накупив хмелю З сім кіп жменю, Намочив ячний колос, 5 Учинив великий солод>
<. Наварив пива. Начинив зятенько з тещею дива! Убив чмеля, наситив меду, Зазвавши тещеньку к собі на беседу. 10 Убив синицю На бужаницю. Поїхав же зятенько на уловання, Для своей тещеньки на спомагання — Звірці імати, 16 Свою тещеньку та годувати. Убив же комара, Насолив бочку того масла. Убив воробця, Навішав полтів *° Начинив ковбас. Все то не для нас,— Для своєї тещеньки, для ласкавої, добротливої, зичливої. Зарізав муху Для тещі в юху. 25 Надавив>
< комашок, Наварив галушок. Все то для свей тещеньки ласкавої, для зичливої! Убив же вош Для тещеньки в борщ. Сала, солонини. 406 30 Убив же блоху. Наварив гороху. Приїхав зятенько, Приїхав батенько До свої тещеньки просити на честь, на бенкет: 35 «Тешенько, Жінчина матінко, Прошу ж я тебе На честь для себе!» Стала тешенька одмагати, 40 Стала тешенька ся прохати: «Не піду, зятеньку, Не піду, батеньку! Не маю і з ким, Не маю і з чим, 45 Не маю і на чім>
< хоч на світання! Наготував я тобі добре снідання!» Не могла ж тешенька як од свого зятенька та одмовиться, Лиш таки к зятьові поволоктися! Достала тешенька коня вороного, 85 Возка мальованого Поїхати на честь, на бенкет до свого зятенька, до коханого. Поїхала тешенька до свого зятенька на честь, на бенкет, на халазію 1 На которий день та на неділю. Як узяв зятенько свою тещеньку та під плечиці, 90 Повів же зять тещу та до світлиці. Посадив же зятенько свою>
< тещеньку к столу плечима, К стіні очима, Щоб же тещенька у свого зятенька по стіні блохи і мухи лічила! Треба тещеньці горілочки, 98 Аквавіточки, Дротованих гужечок, Солодкого меду, Дубового кия, П'яного пивця, 100 Голоблі кінця! «Мої милі служки, Подайте мні дротованії гужки Зв'язати тещеньці ручки та ножки!» Частував зятенько свою тещеньку горілкою, 105 Аквавітою, 1 Частування. 406 Дротованими гужками, Щоб не брикала теша ніжками. Солодким медом>
Tarasiuk/Mii_tretii_i_ostannii_shlub
<! – заледве впізнала. І те, що те життя нікого не милує і не щадить, а надто чоловіків, мене сьогодні особливо тішить. Отак втішаючись та лукаво усміхаючись, чекаю, коли ж вони нарешті доторохкають. Тепер я рідко на люди показуюсь. Знаю одну дорогу: дім – базар. І сиджу на тім базарі, як миша в соломі. І трушуся вся з нервів. Бо на базарі як на базарі – гризня, мов у псарні. Зятенько мене до свого бізнесу не залучає. А Мирослава або не здогадується, або>
< й незаймано біліють сніги на їхніх подвірях. Навіть пташиного сліду не видно. Та й де йому взятися, тому сліду, коли відлетіла у вирій «рільнича» разом з курми та індиками – годувати по городах дітей. От і Стасі ще нема. Обійстя – наче біла пустка. Аж якось наче страшно стає Килинці. Бо ж Стася усе першою з Криму від дочки вертається. Жаліється, що в тому Криму їй день за рік видається. Як той казав, чужина вона і є чужина. Ще й зятенько попався пияцюга>
Ukrainskyi_narod/Kozak_Mamaryha
< — нічого не вдіють… Королівна плаче-розливається, король лютує, а народ глузує та буриться: «Нащо нам король із рогами? Не хочемо такого короля!» От приходить козак Мамарига до короля. — Добридень, — каже, — тестенько, може, я вам допоможу? — Ой, зятенько, допоможи! — каже король. — Відпишу тобі все королівство, аби такого лиха позбутися! — Гаразд! — каже він і дає йому дві ягідки з того другого куща. Тільки проковтнув їх король — вмить роги спали>
<, тому що він повторював безперестану: — Моя марка — перша в усій Франції. Його "марка" — це, зрозуміло, був коньяк. Ось уже двадцять років, як уся округа пила його "марку" і його жжонку, бо кожного разу, як його питали: — Чого б це нам випити, дядьку Туан? Він незмінно відповідав: — Жжонки, зятеньку, вона зігріває кишки і прочищає в голові, нема нічого кращого для здоров'я. За звичаєм своїм, він усіх називав "зятенько", хоч у нього ніколи не було дочок>
<, і носила ключі при собі. Тимосі це не подобалось; от і пристав він до жінки: «відбери, та й відбери ключі від матері!» Віддала стара ключі, та не сіла, руки склавши, а все-таки мішалась то в одно, то в друге — сказано: молоді хазяї, думає, чому й на пуття не навести?! А Тимосі й це не подобалось — «яке тобі діло»? — каже. От мати й ускаржалась перед Антосьом, що сякий та такий наш зятенько. — Добре каже, — озвавсь Антосьо, — бо яке ж вам діло>
<. От і Стасі ще нема. Обійстя — наче біла пустка. Аж якось наче страшно стає Килинці. Бо ж Стася усе першою з Криму від дочки вертається. Жаліється, що в тому Криму їй день за рік видається. Як той казав, чужина вона і є чужина. Ще й зятенько попався пияцюга й ледащо — бідує з ним дочка… Стася жаліється, Келя слухає, потакує, а в душі ворушиться прихований жаль на свою одиноку судьбу. Бо який вже той зять не є, а таки щоосені везе Стасю, як графиню>
Ukrainskyi_narod/Ukrainski_kazky
< зятенько, допоможи! — каже король. — Відпишу тобі все королівство, аби такого лиха позбутися! — Гаразд! — каже козак Мамарига і дає йому дві ягідки з того другого куща. Тільки проковтнув їх король — вмить роги спали. А королівна плаче, благає: — Чоловіче мій любий, дай же й мені! — Ні, — каже козак Мамарига, — тобі не дам. Де ти мого коня Гивера діла? — Живий твій кінь, у стайні стоїть. Пожалій мене, дай ягідку! — А торбинки, волосянка та дротянка>
1 2
Час виконання пошуку: 3.0 c