Vilde_Iryna/Sestry_Richynski_Knyha_2_vyd_1977

<, страшиш мене своїм жалом? Курочка не допив свого пива, хлибнув ним під стіл і вже прямує до виходу. З порога ще погрожує Мартинчукові: т Ая тобі, мой, кажу, що ти своїм язиком ще дограєшся! Іде Штефан Курочка з сірниками за чересом, потрясається злегка, і ніхто, крім самого бога, не знає,, що в нього на серці твориться. Зятенько знову не ночував дома. Цить! Ніхто не сміє — ні довірений слуга, ні близький сусід — знати, що господар молоденький>

< вона їх Дмитрові у руки. Курочка не знає, де, в кого і скільки заробляє його зятенько, але по тому, що люди говорять, то страшні суми перепливають через його пальці! А все то коні! Ои, коні, коні. Коні були причиною, що взяв він того чорта до себе в наймити. Коні заважили на тому, що погодився взяти його у зяті. Коні багато винні, що той дідько хати не держиться. Коні сунуть йому гроші у руки, аби мав за що гуляти та циганок поїти. Собачий нюх має>

Dei_Oleksii/Balady_Rodynno-pobutovi_stosunky

<, Заплакала та й пішла, Бо то — жінчина сестра. — Добрий вечір, батьку наш, Вже гуляє зятик ваш. Добрий вечір, батенько, На гулянні зятенько. — Нехай, дочко, гуляє, Господь його скарає. Та ще й його родину За нашую дитину. * Непарні рядки співаються двічі. 119 Чоловік-гіяниця забиває жінку (через посаг) ОЙ МАВ МЕНЕ МІЙ БАТЕЧКО ЄДНУ ЄДИНИЧКУ Вільно та дав ме_ не мій ба__ теч_ ко за гір ку п'я-нич_ ку. Ой мав мене мій батечко єдну единичку>

Tarasiuk/Kovcheh_dlia_metelykiv_zbirka

< дітей. От і Стасі ще нема. Обійстя - наче біла пустка. Аж якось наче страшно стає Килинці. Бо ж Стася усе першою з Криму від дочки вертається. Жаліється, що в тому Криму їй день за рік видається. Як той казав, чужина вона і є чужина. Ще й зятенько попався пияцюга й ледащо - бідує з ним дочка... Стася жаліється, Келя слухає, потакує, а в душі ворушиться прихований жаль на свою одиноку судьбу. Бо який вже той зять не є, а таки щоосені везе>

Sholokhov_Mykhailo/Tykhyi_Din_Knyha_1

<. Вона відкликала чоловіка набік. — Наталка прийшла, Григоровичу!..' Ах, боже-е ти мій!.. — Чого ще?.. - - заїршився Мирон Григорович, блідніючи ряботинням білястого обличчя. — З Григорієм... подався зятенько з дому! — Луківна роз- крилилася, мов грак перед льотом, ляснувши руками по подолі, вибухла вереском. — Серому на весь хутір!.. Господи милосердний, що за напасть!.. Ох, ох! Наталка в хустці і куцій зимовій кохті стояла посеред кухні. Дві>

Mann_Heinrich/Molodi_lita_korolia_Henrikha_IV_vyd_1975

<; але який мир мала на увазі мати, сини в якої один за одним умирали? Коли вона давно вже не сподівалася цього, раптом зно- ву показався з-за повороту її любий зятенько. Він, мов- ляв, ще раз хотів її побачити й подарувати пасомце свого волосся па згадку. У протестантів така мода: закладати за вуха по тогтенькому пасомщо. Праве вій віддав лю- бій тещеньці зразу, коли вона приїхала>

Vilde_Iryna/Tvory_v_piaty_tomakh_Tom_4

<, що вже досить тієї забави. Побавився на канікулах, і буде! Отця Підгірського попередили вже з сигуранци, що зятенько веде себе не так, як треба. — То у вас, тату, є зв'язки з сигуранцою? — запитав Улянич, на що о. Підгірський відповів йому багатозначно: — В мене є родина. Тобі теж не завадить пам'ятати, що ти не вільний птах, що на твоєму утриманні жінка, а скоро буде й дитина. Я,— мав ще додати, погладжуючи за звичкою свою русу бороду,— віддавав>

Hrinchenko/Slovnyk_ukrainskoi_movy_t2_D-Y

<. Стать без- плодным. Поле з'яловіло. Умань. Ефр. З'ЯСЙрИТИ, рЮ, рИШ, Г7. ВЗЯТЬ В неволю, в плен. А я з'ясирю панну. К. ПС. 112. З'ясовувати, вую, єш, сов. в. з'ясувати, сую, єш, гл. Выяснять, выяс- ЗЯСТРУБ1ТИ — 425 — 8ЯЯТИ нить, обнаружить. Не смів я вам, що думав, з'ясувати. К. Іов. 70. З'яструбіти, бію, єш, гл. Сделаться подобным ястребу. Коли сова з'ястру- біє, то вище сокола літає. Ном. № 4225. Зятенько, ка и зятечок, чка, м. Ум>

<. от зять. Зяти, зяю, єш, гл. = Зяяти. Вх. Лем. 421. Зятів, тева, ве. Зятев. Уже й хрис- титься й молиться, що вирвалась із рук зятевих. Рудч. Ск. І. 181. Зятній, я, є. Принадлежащий зятю. Прибулося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Зять, тя, м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. *3ять любить взять. Кон. III. 80. Ум. Зятенько, зятечок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485. Зятько, ка, м. Ласк. от зять>

Ukrainskyi_narod/Ukrainski_narodni_kazky_zb

< зігнати, тому він усе своє королівство відпише, аби тільки йому з дочкою такої бридоти позбутися. Поприїздили лікарі і з чужих земель, як не мудрували, чим там не мазали — нічого не вдіють… Королівна плаче-розливається, король лютує, а народ глузує та буриться: «Нащо нам король із рогами? Не хочемо такого короля!» От приходить козак Мамарига до короля. — Добридень, — каже, — тестенько, може, я вам допоможу? — Ой зятенько, допоможи! — каже король>

Horpynych_Volodymyr/Morfolohiia_ukrainskoi_movy

<, дядько, незнайко, Михайло-, — іменники із закінченням -о після пестливого суфікса -еньк-, що утворилися від слів чоловічого роду і означають істот чоловічої статі або персоніфіковані назви осіб і мають узгоджувані слова з флексією -ей, -ой, -ий,' -ій: батенько (цей, той, дорогий, мій батенько), татусенько, зятенько, козаченько, чумаченько, паниченько, місяченько-, — іменники із закінченням -о після суфікса -енк-о, що означають осіб>

Ukrainskyi_narod/Pisni_rodynnoho_zhyttia

<, долиною, Найду роженьку з калиною. Стану ж бо я калину ламати, Стануть же мене сльозоньки обливати. Стану ж я вище досягати,— Стали мене гірше обливати. Ой виломлю я щонайкраснішую квітку, Занесу я батеньку під повітку, Аж мій батенько великий банкет має — Гості частує, а мене споминає: — То-сь моя дочка лихую долю має, Що до мене у гостину не буває. Приїдь, зятенько, у гостиноньку>