Знайдено 43 текстів.
< їх розказати, що тут саме відбувалося, і Йостек оповідає, що якісь голопупенки – типу панки, але недороблені – прийшли й почали їх напрягати. Вступає Лорна соло: – Суки, блядь, кажуть, ви тут шо, блядь, залізли, гопота йобана? А я кажу, ти, блядь, жопа недороблена, ходи сюда, блядь, я тобі зараз башку розхуячу, будеш знати! Гоп-пота, блядь. – І що? Розхуячила? – А ти, блядь, думав! – Шо, СПРАВДІ? Алік і Йостек ствердно кивають. Віка похитує головою>
< він сам заробив. Світив пупом — називали Голопупенком, думав головою — ставав Голованем або Розумом, а думав чимсь іншим — і те місце турбували, — повіками погасив задоволену посмішку, а вона випурхнула на куточках уст. — Ти вже наговориш, безсовісний, усякого такого. Хоч би вчительки посоромився на капелинку, — обурилась тітка Христя, а ямки біля її кирпатинки і зараз весело жмурились і розжмурювались. — Тебе в тому Запорожжі небезпремінно Язиканем>
Tendiuk_Leonid/Vybrani_tvory_Tom_I
< випав. Ось що ми прочитали: «Я мореплавець-одинак на прізвище Голопупенко, літа тисяча дев'ятсот… такого-то року з півночі на південь перетинав Тихий океан. В ніч з тридцятого на тридцять перше грудня вітрильник мій (наводились координати: градуси, мінути — широта й довгота, на якій розташовано атол Туамако) потрапив у скажений шторм. Такої лютої бурі я ще не бачив зроду: потрощило щогли, хвилею змило палубний вантаж. На борту були два мої вірні>
<. — Це ж треба такому трапитись! — не переставав дивуватись Окань. — Хтось із наших співвітчизників просив порятунку. — От би зв'язатися з портом, щоб дізнатися, хто останнім часом вирушав у одиночне плавання. — Зробити це буде неважко, тим паче, що зачіпка є, — втрутився в розмову Адам Варфоломійович. — Відважний мореплавець Голопупенко адресує листа бабусі. Отже, ясно, що він із Жмеринки або десь із тих країв. — Із Жмеринки, кажете? — вислухавши всі наші>
<. Я слухав Андрійовича, і мене ніби хто тягнув за язик — так і хотілося сказати: «Он він, той Голопупенко із Жмеринки!» Та я під заворожуючим і благальним поглядом Мотовила, — скільки ми й говорили, Анатолій не зводив з мене очей, — мовчав. Допізна затяглася розмова. Мовби з мішка, посипались різні морські оповідки. Про пошту в пляшках, якою з давнини користувалися мореплавці. Нас найбільше захопили розповіді боцмана: він знав безліч цікавих історій>
<. Спочатку він сердився, коли так його прозивали, та нічого поробити не міг — прізвисько пристало як смола і ввійшло до запорозького реєстру. Згодом звик до нього, слушно вважаючи, що серед запорожців часто подибуються ще гірші, навіть образливі прізвиська — різні Дериземлі, Безштаньки, Голопупенки, Кривошиї, Рябі, — своє справжнє прізвище давно забув і ніколи про нього не згадував. Він був значним козаком, і його не раз обирали курінним отаманом>
Chumak_Yaroslav/Ukrainski_dity_-_nashe_maibutnie
< від цих підмічених слабостей, наділяли вчителя відповідною кличкою. Отож були вже серед наших менторів особи з кличками: Голопупенко, Жук, Сєльодка (оселе- дець) і т. д. О. Малинка прийшов до кляси в супроводі директора М. Лазаренка, який його нам відрекомендував і наказав, як звичайно, “любіть господіна учітєля і жаловать”. Перед призначенням О. Малинки, в його заступстві, почав був викладати нам словесность інший учитель. О. Малинка>
<]. В одноіменній гуморесці, що була винесена в заголовок збірки, Ю. Вухналь реалізує широкі інтертекстуальні алюзії з творами української класики – з творами М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка. Туга головного героя Голопупенка за Україною виражається у широкому цитуванні творів Т. Шевченка. Проте смерть від горілки знижує його образ. Видатним майстром гумору і сатири був поет, прозаїк і публіцист Пилип>
Malyk/Taiemnyi_posol_Chornyi_vershnyk_Shovkovyi_shnurok
<–запорожцям гроші в ріст і потім стягував з них по три шкури. За це козаки ненавиділи його і прозвали Стягайлом. Спочатку він сердився, коли так його прозивали, та нічого поробити не міг — прізвисько пристало як смола і ввійшло до запорозького реєстру. Згодом звик до нього, слушно вважаючи, що серед запорожців часто подибуються ще гірші, навіть образливі прізвиська — різні Дериземлі, Безштаньки, Голопупенки, Кривошиї, Рябі, — своє справжнє прізвище давно>
Hohol/Vechory_na_hutori_bilia_Dykanky
< всіх!» «Шкода, що ти не пригадаєш Голопупенкового сина!» «А ти ніби Охрімів син?» «А хто ж інший? Хіба тільки/лисий дідько,/ Тут приятелі взялися за шапки й почалося чоломкання; наш Голопупенків син, одначе, не гаявши часу, наважився одразу ж напосістись на нового свого знайомого. «Ну, Солопію, ото, як бачиш, я й дочка твоя покохали одне одного так, що хоч би й вік жити вкупі». «Що ж, Параско», сказав Черевик, обернувшись і сміючись до своєї>
< принаймні в тому, що ти в іншого вкрав; за що ж на мене, бідолаху, лихий наклеп такий: нібито в самого себе вкрав кобилу. Видно, нам, куме, на роду написано не мати щастя!» «Горе нам, сиротам бідним!» Тут обидва куми заридали, схлипуючи. «Що це тобі, Солопію?» спитав, увійшовши в цей час, Грицько. «Хто це зв'язав тебе?» «А! Голопупенко, Голопупенко!» закричав, зрадівши, Солопій. «Ось, куме, це той самий, про якого я казав тобі. От молодець! ось бог>
< на «театри». В одній клуні збили сцену. Народу зійшлося безліч. Відкрили «брезент» і Володько побачив буржуйського офіцера та його денщика Голопупенка. Офіцер в карти грає, п'є шампан і лущить морду Голопупенка. А цей кривиться мавпою, меле нісенітниці. А юрба реве реготом з пришелепуватого хахла. Нещасна, забита юрба. Політрук Йойна Ціперович гаркавим голосом дякує за відвідини, просить не забувати гостинної червоної армії. Реве обховзаний грамофон>
Ostashko_Tetiana/Viacheslav_Lypynskyi_ta_yoho_doba_zb
< Литва за Вільно, де нації литовської, як нема! І не пишуться в цих всіх націоновластях німецькою транскрипцією імена Бартлів, Геців, Брікнерів, Коллярів і Вальдемарсів, щоб показати, що це «чужинці», а не «справжні» голопупенкові націоналістичні «українці». Навіть до тебе найподібніщі большовики, і ті, при такім самім, як твоє, безмежнім хамстві, посідають зовсім чужий тобі інстинкт державний, мають думаня державне. Владу свою вони в своїх>
Час виконання пошуку: 7.6 c